Засудити Росію і не допустити нової війни: що обов’язково потрібно зробити Україні
Війна — це найсерйозніше випробування для будь-якої країни, адже вона спричиняє найсильніші страждання та нестерпний біль людям. Це також важливий момент для рефлексії: якою має бути Україна, щоб відновитися після агресії, а також запобігти схожій загрозі в майбутньому? Правосуддя є ключовим складником пошуку відповіді на ці питання. Саме зараз ми маємо побудувати систему, яка впорається з викликами війни, захистить постраждалих і забезпечить відповідальність винних осіб.
Війна на території України стала випробуванням для держави, світу, але насамперед — для всього українського народу. Саме українці стають жертвами жахливих наслідків цих подій, нам доведеться із цим жити й відбудовувати країну, коли війна закінчиться. Як це робити — питання екзистенційне.
Для початку потрібно відповісти на інше питання, а саме: як узагалі стали можливими дії та поведінка країни-агресора щодо держави Україна та її народу?
Зазвичай агресію виявляють щодо тих, хто має та демонструє слабкі місця. Тому для нас як для нації ця війна — також a wake up call, аби здійснити переоцінку й інвентаризацію всього, що робить нас недостатньо сильними, щоб бути здатними ефективно протистояти агресії. І, оскільки ця війна вже стала каталізатором розвитку та зміцнення національної ідентичності, ми маємо усвідомлювати свою відповідальність та вплив на формування процесів, які стосуються розбудови держави після війни.
Правосуддя — одна з «больових точок» України
Правосуддя має бути не лише ознакою сили держави, а й працювати як запобіжник розпалювання будь-яких конфліктів. На жаль, за всі роки незалежності в Україні так і не було побудовано ефективної системи правосуддя: вона не стала прозорою, незалежною, неупередженою, справедливою. Вона не стала потужною. А тому ніколи й не користувалася довірою людей. Згідно з даними опитування Gradus Research, проведеного в квітні 2022 року, лише 2% громадян довіряють українським судам.
Після початку збройного конфлікту 2014 року досить швидко стало зрозуміло, що Україна має дуже низьку спроможність правосуддя щодо таких масштабних злочинів, як воєнні злочини та злочини проти людяності. За вісім років вдалося досягти певного прогресу за окремими напрямами. Проте брак системного підходу із залученням необхідних ресурсів, підтримки та впровадження найкращих світових практик призвів до неспроможності забезпечувати якісні та ефективні розслідування, а також справедливий розгляд справ відповідно до міжнародних стандартів.
Це важливо, оскільки найтяжчі злочини, а саме воєнні, злочини проти людяності, геноцид та агресія — це злочини міжнародні, щодо яких необхідно застосовувати саме міжнародні стандарти розслідування та судового розгляду. Лише в такому випадку вироки за цими злочинами будуть справедливими в очах не лише національної, а й міжнародної системи правосуддя.
Так, наприклад, процеси щодо В. Шишимаріна (вбивство цивільної особи під час війни) та двох інших російських військових — О. Іванова та О. Бабикіна (обстріли Харківської області), звинувачених у вчиненні воєнних злочинів, викликали сумніви щодо якості процесів як в українського громадянського суспільства, так і в міжнародної спільноти. Як наслідок — ще більше недовіри до «бренду» українського правосуддя.
Що робити?
Українська система правосуддя не перша стикнулася з такими викликами. У світі є безліч прикладів, більш-менш успішних, на які ми можемо спиратися. Але, звісно, бездумне копіювання не спрацює. Підвищення спроможності — це системний професійний розвиток на всіх рівнях, від слідчих до суддів, який забезпечить достатній рівень знань і навичок для роботи з найтяжчими злочинами. Проте лише цього недостатньо. Необхідне належне законодавство, яке регулюватиме проведення розслідування та розгляду цих справ. Сучасна система також потребує передової технічної підтримки й оснащення.
Український уряд вже почав рухатися у правильному напрямку. 3 квітня 2022 року президент Володимир Зеленський анонсував створення «спеціального механізму правосуддя». А в травні 2021 року Верховна Рада ухвалила закон, що гармонізує національний Кримінальний кодекс із міжнародним гуманітарним правом. Отже, першим кроком має стати підписання президентом цього закону, щоб він набрав чинності й міг застосовуватися правоохоронними органами. До того ж законодавство досі потребує подальших змін до Кримінального процесуального кодексу щодо строків розслідування, стандартів доказування, прийнятних видів доказів, забезпечення права на справедливий суд, захисту свідків і жертв тощо.
16.06.2022 16:06