Для полтавських шкіл та дитсадків закуповуватимуть хліб по 68 грн/кг

Полтава проводить закупівлю хлібопродуктів для шкіл та дитсадків громади. Потребу на 2022 рік оцінили у 116198 кг пшеничного та житнього хліба з загальною вартістю трохи більш як 7 млн грн.

Так, департамент освіти Полтави оголосив про намір придбати пшеничний та житній хліб для дитсадків та початкових шкіл, які мають свої харчоблоки. Орієнтовна ціна закупівлі — 3,1 млн грн.

Аналогічну закупівлю оголосило й КП «Добробут Полтавської громади», яке замовило хліб для полтавських шкіл. Орієнтовна ціна закупівлі — 3,9 млн грн.

«Полтавщина» проаналізувала обидві закупівлі.

На конкурси подали заявки чотири учасники: ТОВ «БС-Фуд», ФОП Марія Охріменко, ТОВ «Комбінат хлібопечення «Кулиничі» та ФОП Олена Гелецька.

Пропозиції ФОПів ми всерйоз розглядати не будемо, оскільки навіть поверхневий огляд їх пропозицій говорить, що вони зайшли на тендери тільки для підстраховки ТОВок.

Марія Охріменко, яка навіть не завантажила повного пакета документів, підіграє на тендерах ТОВ «БС-Фуд». Реальним власником останнього є відомий полтавський підприємець Володимир Сергієнко, який завдяки місцевим чиновникам став ледь не монопольним постачальником їжі для бюджетних установ.

У свою чергу Олена Гелецька підіграє «Кулиничам», вказуючи у якості контактної адреси електронну пошту ivanoval@kulinichi.com.ua.

Пропозиція реальних конкурентів виявилися наступними: від 55,2 до 57,66 грн за кг житнього хліба та від 64,2 до 68,2 грн за кг пшеничного хліба.

Відзначимо, що уповноважені особи (в департаменті — Оксана Трибрат, в КП «Добробут» — Катерина Гарбар) змогли знайти помилки у пропозиції «Кулиничів» та оголосили намір закупити хліб у «БС-Фуд» Володимира Сергієнка.

Де саме випікатиме хліб «БС-Фуд» у пропозиції товариства не вказано. Ймовірно, його просто перекупатимуть на тих самих «Кулиничах» або іншому полтавському хлібзаводі. Тобто купуючи й без того «золотий» хліб, чиновники намагаються максимізувати втрати бюджету, віддаючи перевагу фірмі-прокладці.

Для порівняння, супермаркети пропонують житній та пшеничний хліб щонайменше на третину, а інколи й вдвічі дешевшим.

Чому так дорого?

У грудні «Полтавщина» спілкувалася із першим заступником міського голови Валерієм Пархоменком щодо вартості продуктів у закупівлях. Чиновник ще тоді передбачив, що ціна однієї хлібини може становити 40 грн. Як бачимо, на практиці, вона є ще вищою.

Валерій Пархоменко вважає, що закупівлю хліба назвуть «другими мандаринами», відсилаючи до закупівлі «Добробутом» цих цитрусових за ціною 74 грн/кг.

— Зараз ціни менше 40 грн немає. Ми поки що добро на цю історію не давали, бо будуть другі мандарини. Чому так? — почав чиновник із запитання свою відповідь. — У нас багатий врожай, принаймні, чи не щороку про це доповідають, а потім він весь майже вивозиться за межі України. Так сталося й цьогоріч. А тепер дешевше ніхто нам не хоче продавати. Наприклад, ми виходили на мережу АТБ, вони печуть свій хліб за 20 грн. Але вони відповіли, що за такою ціною вони пектимуть для своєї мережі, щоб покупець заходив за хлібом і робив би ще якісь покупки. А нам вони не хочуть продавати навіть по 21 грн.

Подібне пояснення можна було б сприйняти серйозно. Особливо після різкого здорожчання вартості газу у жовтні-грудні, на фоні якого хлібопекарі анонсували вимушене здорожчання продукції. Але вже у січні керівник полтавського хлібокомбінату «Кулиничі» Олександр Козуб повідомив, що уряд погодився на пільговий тариф для пекарів. А тому ціна на хліб поки залишиться на місці.

Окрім цього залишається питання: чому влада вперто відхиляє будь-які пропозиції конкурентів за для перемоги пулу компаній підприємця Володимира Сергієнка? І не тільки у хлібі та мандаринах. У будь-яких інших закупівлях — від відер для харчоблоків до будь-яких продуктів.

Тому так, закупівлю хліба можна назвати «другими мандаринами». А за логікою інших закупівель, попереду на нас чекають, й «треті» та «четверті мандарини». А, як відомо, оранжевий колір вважається кольором, який приносить в життя матеріальне процвітання. Щоправда, у цій історії — процвітання не усієї полтавської громади, а лише кількох її мешканців.