120 років тому неподалік Чорнух на Полтавщині народився військовик Армії УНР Іван Богун

За родинною легендою, рід походив від видатного козацького полковника Івана Богуна. Батько — потомствений козак (з родини виборних козаків), український військовий та громадсько-політичний діяч, адміністративний старшина Армії УНР Оникій Тимофійович Богун.

Ще малим Іван із мамою співав у церковному хорі Чорнух. 22 лютого 1918 року вступив добровільним козаком в 2-й Запорізький Республіканський курінь Армії УНР під командуванням полковника Петра Болбочана. У грудні того ж року, 16-річним, був призначений Болбочаном полковим писарем 1-го Республіканського полку.

З 27 на 28 березня 1919 р. в с. Колодіївці на Вінниччині, неподалік від станції Вапнярка, штаб полку захопили російсько-більшовицькі війська. У полон потрапила більшість особового складу полку, зокрема й Іван Богун, але у травні 1919-го його звільнили як неповнолітнього.

Від 1932 по 1934 працював на Харківському тракторному заводі. Восени 1934 повернувся до Чорнух та працював у місцевому радгоспі: спочатку звичайним робітником, а згодом — бригадиром рільничої бригади.

У 1937-му році був заарештований за те, що у середині 20-х одержав листа з-за кордону від свого батька Оникія, старшини Армії УНР, який перебував у таборі інтернованих. Засуджений харківською «трійкою» на 10 років комуністичних концтаборів. З вересня 1937 року до вересня 1947 року в сталінських таборах ГУЛАГу. Потім мешкав у радгоспі МВС Мухінського району Кіровської обл. (нині — Зуївський район, РФ). З березня 1960 року — робітник заводу ковкого чавуну м. Харцизьк. (нині Донецька область).

Реабілітований 1 грудня 1960 році постановою Полтавського обласного суду. Помер 19 січня 1974 року, похований у Харцизьку.

Північно-східний відділ Українського інституту національної пам’яті