Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує
Чи
виступає нотаріус податковим агентом при посвідченні договору довічного
утримання між ФО відповідно до норм ПКУ
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) інформує.
Статтями 744 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV (далі - ЦКУ)
встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона
(відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок,
квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну
цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача
утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно з статтею 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за
договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього
Кодексу, тобто з врахуванням вимог статті 745 вказаного Кодексу при передачі
набувачеві у власність нерухомого майна – з моменту державної реєстрації
вказаного договору.
Таким чином, за своєю правовою природою договір довічного утримання є
відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні.
Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за
нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей
оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого
майна.
Згідно з підпунктом «а» пункту 172.5 статті 172 Податкового кодексу України
від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі - ПКУ) сума податку визначається та
самостійно сплачується через банківські установи особою, що продає (передає)
нерухомість до нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу (довічного
утримання).
Пунктом 172.4 ст.172, п.173.4 ст.173, п.174.4 ст.174 розділу IV ПКУ встановлено,
що приватний нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем
розташування свого робочого місця інформацію про посвідчені ним договори щодо
проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна між фізичними
особами та продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) цього
договору, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого
податку.
Детальніше, на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДПС
України, категорія питання 105.13.
Ми в інтернет-просторі,
приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Хто є
платником земельного податку за земельні ділянки, що знаходяться у власності
малолітніх та неповнолітніх дітей
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) повідомляє,що відповідно
до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №
2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є
власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а
об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або
користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Статтею 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ зі
змінами та доповненнями (далі – Сімейний кодекс) визначено, що правовий статус
дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до
досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно
здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за
допомогою батьків чи піклувальника (ст. 14 Сімейного кодексу).
Згідно із п. 99.2 ст. 99 ПКУ грошові зобов’язання малолітніх/неповнолітніх
осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до
набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному
обсязі.
Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у
разі невиконання грошових зобов’язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну
майнову відповідальність за погашення грошових зобов’язань та/або податкового
боргу.
Відповідно до п. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року
№ 435-ІV зі змінами та доповненнями повну цивільну дієздатність має фізична
особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Перелік категорій фізичних осіб, які звільняються від сплати
земельного податку, визначено у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, але пільги щодо сплати
земельного податку для малолітніх та неповнолітніх дітей не передбачені.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Отже, земельний податок за земельні ділянки, що знаходяться у власності
малолітніх та неповнолітніх дітей, нараховується на загальних підставах, і
сплачується батьками, опікунами або самими малолітніми та неповнолітніми дітьми
за допомогою батьків чи піклувальників.
Детальніше, на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДПС
України, категорія питання 111.01.
Ми в
інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки
Відділ комунікацій з громадськістю управління
інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) повідомляє.
Згідно з п.п.
266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №
2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базою оподаткування податком
на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа
об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено
пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, а саме: база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в
тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника
податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на
60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх
кількості – на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому
числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку
квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на
180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий
податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ сільські,
селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені
згідно із законом та перспективним планом формування територій громад,
встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з
об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності
фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій,
релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у
встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності,
передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території
з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються
виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території
з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є
об’єктом оподаткування.
Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та
266.4.2 п. 266.4 cт. 266 ПКУ для фізичних осіб не застосовуються до:
об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів
перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої п.п.
266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ; об’єкта/об’єктів оподаткування, що
використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду,
лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) (п.п. 266.4.3
п. 266.4 ст. 266 ПКУ).
Ми в
інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Яка нерухомість відноситься до об’єктів житлової
нерухомості?
Відділ комунікацій з громадськістю управління
інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського
регіону) повідомляє,що відповідно
до п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010
року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єкти житлової
нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового
фонду, дачні та садові будинки.
Згідно із п.п. 14.1.129.1 п.п.
14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються
на такі типи:
а) житловий будинок – будівля
капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими
нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові
будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу –
житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається
із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
б) прибудова до житлового будинку
- частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і
яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира – ізольоване
помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому
проживання;
г) котедж – одно-,
півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи
тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
ґ) кімнати у багатосімейних
(комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають
двоє чи більше квартиронаймачів.
Садовий будинок – будинок для
літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови,
зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам,
установленим для житлових будинків (п.п. 14.1.129.2 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст.
14 ПКУ).
Дачний будинок – житловий будинок
для використання протягом року з метою позаміського відпочинку(п.п. 14.1.129.3
п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Ми в
інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
На яку дату у продавця виникають податкові зобов’язання з ПДВ
при продажу нерухомого майна, якщо дата переходу права власності на
таку нерухомість та дата оплати за неї різні?
Відділ комунікацій з громадськістю управління
інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського
регіону) повідомляє.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010
року №2755-VI із змінами та доповненнями датою виникнення податкових
зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася
раніше:
а) дата
зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника
податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання
товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку,
а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що
обслуговує платника податку;
б) дата
відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної
декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена
відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення
документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Враховуючи
зазначене, у продавця при продажу нерухомого майна податкові зобов’язання з ПДВ
виникають на дату події, що сталася раніше, а саме, або на дату зарахування
коштів від покупця, або на дату складення документа, що засвідчує факт переходу
права власності на таку нерухомість.
Ми в
інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Який документ
повинна надати контролюючому органу ФО – резидент, яка
отримала іноземні доходи, якщо податки сплачувались за межами
України?
Відділ комунікацій з громадськістю управління
інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського
регіону) повідомляє.
Відповідно до підпунктів 170.11.1 та 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового
кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями
(далі – ПКУ) у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним,
сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу
платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову
декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація),
та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.), крім
доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за
ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (9 відс.), крім прибутку
від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку,
визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ, та крім прибутку контрольованих іноземних
компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ (п.
170.13 ст. 170 ПКУ набирає чинності з 01.01.2022).
У разі якщо згідно з нормами міжнародних
договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник
податку на доходи фізичних осіб може зменшити суму річного
податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає
суму такого зменшення за зазначеними підставами у податковій декларації (п.п.
170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).
Згідно з п. 13.3 ст. 13
ПКУ доходи, отримані фізичною особою – резидентом з джерел походження за
межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу,
крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень
ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною
Радою України.
Пунктом 13.4 ст. 13 ПКУ
встановлено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України,
зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами,
встановленими ПКУ.
Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ
для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами
України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де
отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок,
довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт
оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні,
відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не
передбачене чинними міжнародними договорами України.
Враховуючи викладене вище, фізична
особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами
України, для отримання права на зарахування сплачених податків повинна надати
довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток),
уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а
також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає
легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній
установі України, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами
України.
Ми в
інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Хто може
сплатити борг за підприємство або ФОП?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) повідомляє
нагадує, що відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України
(далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки
та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.
Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити,
задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки,
визначені ПКУ, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПКУ).
Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором (п.
36.2 ст. 36 ПКУ).
Виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником самостійно або
за допомогою свого представника чи податкового агента (п. 36.4 ст. 36 ПКУ).
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового
обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПКУ або законами з
питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 ПКУ).
Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі
платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим
законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПКУ).
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у
випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або
представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 ПКУ).
Відповідно до ст. 19 ПКУ платник податків веде справи, пов’язані зі
сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь
платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого
представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника
податків права на особисту участь у таких відносинах.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати
представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою
податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником
податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ,
пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного
законодавства.
Представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для
платників податків.
Крім цього, згідно з п. 87.7 ст. 87 ПКУ забороняється будь-яка уступка
грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам.
Положення п. 87.7 ст. 87 ПКУ не поширюються на випадки, коли гарантами
повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші
особи, якщо таке право передбачено ПКУ.
Враховуючи вищезазначене, сплата податку або збору здійснюється платником
податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, -
податковим агентом, або представником платника податку.
Разом з тим, відповідно до частини дев’ятої ст. 25 Закону України від
08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, передача платниками
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі –
ЄВ) своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків
сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе і членів
такого господарства.
Отже, грошове зобов’язання (крім ЄВ) або податковий борг платника податків
по податках та зборах може погасити інший суб’єкт господарювання або фізична
особа (в тому числі засновник, директор тощо) за умови, що такий суб’єкт
господарювання або фізична особа є податковим агентом, або представником
платника податку.
Водночас, якщо сума грошового зобов’язання або податкового боргу платника
податків була погашена іншим суб’єктом господарювання (юридичною особою,
фізичною особою – підприємцем або фізичною особою), то сплачена сума
включається до складу загального оподатковуваного доходу платника податків, за
якого було сплачено грошове зобов’язання або борг.
При цьому нормами чинного законодавства не передбачено відповідальності у
разі погашення суми грошового зобов’язання або податкового боргу платника
податків іншим суб’єктом господарювання.
Ми в
інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
В яких
випадках майно платника податків звільняється з податкової застави
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) повідомляє, що
згідно з п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) майно платника
податків звільняється з податкової застави з дня:
отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми
податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань та
процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому
законодавством порядку (п.п. 93.1.1 п. 93.1 ст. 93 ПКУ);
визнання податкового боргу безнадійним (п.п. 93.1.2 п. 93.1 ст. 93 ПКУ);
набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової
застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (п.п.
93.1.3 п. 93.1 ст. 93 ПКУ);
отримання платником податків внаслідок проведення процедури
адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених
ст. 55 ПКУ, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або
скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання
(п.п. 93.1.4 п. 93.1 ст. 93 ПКУ);
отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження
майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 92 ПКУ (п.п. 93.1.6
п. 93.1 ст. 93 ПКУ).
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави
та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що
засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1 ст. 93 ПКУ (п. 93.2
ст. 93 ПКУ).
Ми в
інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Платникам про податок на
нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2021 році
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) нагадує.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим
податком у складі податку на майно. Особливістю місцевих податків є те, що
вони запроваджуються рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад
об’єднаних територіальних громад. Повноваження відповідних рад щодо місцевих податків
та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховується
у 2021 році фізичним особам – власникам нерухомості за 2020 рік.
Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що
перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлюються за
рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних
громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування
територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких
об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру
мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного
(податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування.
Базою оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості,
в тому числі його часток. База оподаткування об’єктів житлової та
нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають
у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі
даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно
надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на
підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема
документів на право власності. При цьому необхідно звернути увагу , що сума
податку збільшується на 25,0 тис. грн. на рік за кожен об’єкт житлової
нерухомості (його частку), за наявності у власності платника податку
об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що
перебуває у власності фізичної особи – платника податку, загальна площа
якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або
500 квадратних метрів (для будинку).
Зазначаємо, що база оподаткування об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості,
в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи –
платника податку, зменшується:
- для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;
- для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на
120 кв. метрів;
- для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх
часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку
квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), –
на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий звітний період (рік).
Пільги не застосовується, якщо площа такого об’єкта перевищує п’ятикратний
розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 ПКУ та до
об’єкта оподаткування, що використовується їх власниками з метою одержання
доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій
діяльності).
Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, які
прийнято (введено) в експлуатацію, але право власності на які не оформлено
(не зареєстровано) у встановленому законом порядку, не є об’єктом
оподаткування.
Обов’язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, виникає у фізичних осіб протягом 60 календарних днів з моменту
вручення відповідного повідомлення.
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової
нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи
з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Податкове (податкові) повідомлення-рішення про сплату суми (сум) податку та
відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за
місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової
нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за
місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що
настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Ми в
інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
Яким
чином спадкоємці виконують грошові зобов’язання з ПДФО померлої ФО?
Відділ
комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) повідомляє.
Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02
грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкове
зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий
агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як
податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим
законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у
податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума
коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником
податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання,
встановленим ПКУ та/або Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №
4495-VI із змінами та доповненнями.
Грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків
повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове
зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на
контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з
платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та
іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі
органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної
діяльності та пеня (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Підпунктом 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 ПКУ визначено, що підставами для
припинення податкового обов’язку, крім його виконання є, зокрема, смерть
фізичної особи.
У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи
визнання безвісно відсутнім податок на доходи фізичних осіб за останній
податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів.
Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який
закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку,
винесення такого судового рішення. У разі відсутності нарахованих доходів
податок сплаті не підлягає (п. 162.3 ст. 162 ПКУ).
Статтею 1216 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із
змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) визначено, що спадкуванням є перехід прав
та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до
інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали
спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його
смерті (ст. 1218 ЦКУ).
Згідно з п. 99.1 ст. 99 ПКУ виконання грошових зобов’язань та/або погашення
податкового боргу фізичної особи у разі її смерті або оголошення судом померлою
здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах
вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її
відкриття.
Претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому
цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами
спадкодавця.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та/або
податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим
боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов’язання та/або
податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
При цьому, у разі переходу спадщини до держави грошові зобов’язання
померлої фізичної особи припиняються.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового
боргу стосовно особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або
оголошена померлою чи визнана недієздатною, є особа, яка вступає у права
спадщини або уповноважена здійснювати розпорядження майном такої особи (п.п.
97.4.4 п. 97.4 ст. 97 ПКУ).
Ми в
інтернет-просторі, приєднуйтесь!
https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;
https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA
В Е-кабінеті з'явилися дані
щодо ризиків несплати податків юридичних осіб за 2020 рік
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування Нікопольського регіону) повідомляє, що
ДПС здійснює інформування суб’єктів господарювання – юридичних осіб через
«Електронний кабінет» про наявність у них ризиків несплати податків. Інформація
про такі ризики використовується при формуванні плану-графіка проведення
документальних планових перевірок.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.06.2015 за №751/27196, зі
змінами, затверджено Порядок формування плану-графіка
проведення документальних планових перевірок
Джерело: guru.ua Категорії: Новости Днепропетровска Новости Никополя