Лікування діареї у дітей

Діарея – неприємний стан, з яким стикався неодноразово кожен. Він проявляється частими неоформленими чи навіть рідкими випорожненнями, і може тривати від кількох годин до тижнів. Зокрема, діарею тривалістю до 14 днів називають гострою, а довше – хронічною. Спричинити діарею можуть різні фактори, але в першу чергу це інфекційні збудники. Також причиною можуть бути ендокринні захворювання (наприклад, гіпертиреоз), генетичні захворювання з порушенням засвоєння поживних речовин або непереносимістю певних компонентів їжі (мууковісцидоз, целіакія, лактазна недостатність – тут якраз матимемо хронічний перебіг діареї), отруєння хімічними сполуками, хронічні системні захворювання (ВІЛ-інфекція) тощо. Ще одним дуже поширеним варіантом є «діарея мандрівника», виникнення якої пов”язують в першу чергу із зміною мінерального складу води та вживанням незвичних продуктів.

Звичайно, найбільш поширена причина діареї – це харчове отруєння. Принципи профілактики знайомі всім з дитинства – це особиста гігієна (миття рук) та свіжа їжа, яку зберігали в належних умовах. Проте є й поширені (особливо в дитячих колективах) сезонні вірусні захворювання, які супроводжуються діареєю. Мова йде про ротавірусну інфекцію, яка є особливо небезпечною для діток перших років життя (є третьою причиною дитячої смертності в країнах з низькими доходами). Проте від ротавірусу існує ефективна вакцина, яка, до речі, вводиться перорально, і провести щеплення слід до 6-місячного віку дитини.

Щодо симптомів діареї, то крім порушень випорожнень, вона супроводжується часто погіршенням загального самопочуття, ознаками інтоксикації – болем голови, нудотою та блюванням, болями в животі. В залежності від збудника, симптоматика, тактика лікування та наслідки є різними. Так, найбільш небезпечна діарея бактеріального походження (зокрема, сальмонельоз), оскільки  приводить до вираженої інтоксикації організму, уражень інших органів та систем, крім травної, та може потребувати тривалої бактеріальної терапії. Натомість, вірусні діареї мають інший механізм впливу, і частіше призводять до зневоднення.

Власне загрозливими для здоров’я і подекуди життя пацієнта є втрата рідини та електролітів. Тому діарея при холері колись була смертельним вироком.  Саме тому грамотне відновлення водно-електролітного балансу є ключовим для лікування діареї.

Звичайно, часті випорожнення супроводжуються «вимиванням» власної корисної мікрофлори з кишківника, негативним впливом на неї пошкоджуючого фактору, що викликає діарею, і як наслідок – розвиток дисбактеріозу. Враховуючи, що саме власна кишкова мікрофлора створює захисний бар’єр на шляху інфекційних агентів, що можуть викликати діарею, вчасна підтримка власних кишкових бактерій є вкрай необхідною.

Лікування діареї у дітей

Арсенал медикаментозної допомоги в боротьбі з діареєю є надзвичайно різноманітним, а враховуючи можливі негативні наслідки для здоров”я та життя пацієнта, слід обов”язково проконсультуватись з лікарем та не займатись самолікуванням. Особливо це стосується діареї у дітей, оскільки тут маємо особливості перебігу захворювання – схильність до швидкого зневоднення, розвитку набряку мозку та появи неврологічної симптоматики.

Крім відновлення водно-електролітного балансу, важливою складовою лікування є пробіотичні препарати. Зокрема, ЕНТЕРОЛ має доведену ефективність при лікуванні та профілактиці діареї, оскільки має виражену антисекреторну дію, що особливо важливо, оскільки це вплив на сам механізм розвитку діареї, а також антимікробну та антитоксичну дію. Приймати слід, розмішавши вміст пакетика з рідиною, натще 1-2 рази на день від 3  днів і довше, за потребою.  

Література

1. Food and Agricultural Organization of the United Nations and World Health Organization. Health and nutritional properties of probiotics in food including powder milk with live lactic acid bacteria. World Health Organization [online], (2001).

2. Huys G et al. Microbial characterization of probiotics--advisory report of the Working Group "8651 Probiotics" of the Belgian Superior Health Council (SHC). Mol Nutr Food Res. 2013 Aug; 57(8):1479-504.