Нікопольське управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області інформує
Трудові
відносини: про укладання трудового договору
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на наступне.
Відповідно до
Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) трудовим договором є угода між
працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати
роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації
або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати
працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для
виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і
угодою сторін.
Трудовий договір
може бути:
► безстроковим, що
укладається на невизначений строк;
► на визначений
строк, встановлений за погодженням сторін;
► таким, що
укладається на час виконання певної роботи.
Письмовий трудовий
договір обов’язково оформлюється у письмовому вигляді у випадках, передбачених
законодавством, а саме:
► при
організованому наборі працівників;
► при укладенні
трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і
геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
► при укладенні
контракту;
► у випадках, коли
працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
► при укладенні
трудового договору з неповнолітнім;
► при укладенні
трудового договору з фізичною особою;
► при укладенні трудового
договору про дистанційну (надомну) роботу;
► в інших
випадках, передбачених законодавством України (ст. 24 КЗпП).
Строковий трудовий
договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути
встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або
умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених
законодавчими актами.
Письмовий трудовий
договір має містити у собі всі істотні умови, а саме: трудові обов’язки, режим
роботи, тривалість робочого часу та часу відпочинку, умови оплати праці,
пільги, компенсації, додаткові гарантії тощо.
При укладенні
трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ,
що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством,
– також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та
інші документи.
Працівник не може
бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом
чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення
центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та
реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на
роботу у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17
червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державної податкової служби та
її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» із змінами.
Екологічний
податок за утворення та тимчасове зберігання радіоактивних відходів
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до п. 240.1
ст. 240 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками екологічного
податку (далі – податок) є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не
провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи,
громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні
представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські
(представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під
час провадження діяльності яких на території України і в межах її
континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
► утворення
радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
► тимчасове
зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими
умовами ліцензії строк.
Згідно із п. 240.3
ст. 240 ПКУ не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів
(включаючи вже накопичені) суб’єкти діяльності у сфері використання ядерної
енергії, які:
► до останнього
календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело
іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого
закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства –
виробника такого джерела;
► здійснюють
поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської
катастрофи, в частині діяльності, пов’язаної з такими відходами.
Не є платниками
податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже
накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками
понад установлений особливими умовами ліцензії строк, державні спеціалізовані
підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких
є зберігання, переробка та захоронення тих радіоактивних відходів, що
знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених
об’єктів (п. 240.4. ст. 240 ПКУ).
До уваги малих
виробництв виноробної продукції!
Нікопольський відділ організації роботи
організаційно-розпорядчого управління Головного управління ДПС у
Дніпропетровській області інформує, що ДПС України на головній сторінці офіційного
вебпорталу за посиланням https://www.tax.gov.ua/media-tsentr/novini/436002.html повідомила наступне.
Інформація
щодо законодавчих вимог для отримання ліцензії на виробництво алкогольних
напоїв
Для отримання
ліцензії на виробництво алкогольних напоїв (для малих виробництв виноробної
продукції) суб’єкт господарювання повинен подати заяву до ДПС на отримання
відповідної ліцензії. Разом із заявою подаються такі документи (завірені нотаріально,
або органом, який їх видав):
- копії
засновницьких документів;
- копія
зареєстрованої декларації відповідності матеріально-технічної бази малих
виробництв виноробної продукції вимогам законодавства;
- документ, що
підтверджує внесення річної плати за ліцензію у розмірі 780 грн;
- договір з
акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності
власної акредитованої лабораторії);
- документи, що
підтверджують право користування відокремленими нежитловими приміщеннями
(цехами, підвалами, ангарами), призначеними для здійснення господарської
діяльності, що належать суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному
суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне
представництво) на підставі будь-якого речового права, визначеного
законодавством України та обладнанням для виробництва та розливу в споживчу
тару вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових;
- інформація щодо
кодів згідно з УКТ ЗЕД на продукцію, яку планується виробляти.
Термін розгляду
документів – не пізніше 30 календарних днів з дня надходження заяви із
документами.
Звертаємо увагу на
поширені помилки у документах, які подаються на отримання ліцензії на
виробництво алкогольних напоїв:
- відсутня
інформація щодо кодів УКТ ЗЕД на виноматеріали та вина;
- декларація
заповнена не повністю;
- інформація,
зазначена у декларації суперечить даним, зазначеним у інших документах, поданих
разом із заявою на отримання ліцензії;
- відсутні
відомості про реєстрацію декларації;
- згідно з даними
податкового обліку та реєстрів суб’єкти господарювання зареєстровані в якості
платника єдиного податку першої ‑ третьої груп.
Детальніше за
посиланням https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/435863.html.
Про заповнення
Книга обліку доходів і витрат ФОП на загальній системі оподаткування у разі
використання праці найманих працівників
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що фізичні особи –
підприємці (далі – ФОП) на загальній системі оподаткування зобов’язані вести
Книгу обліку доходів і витрат (далі – Книга), у якій щоденно на підставі
первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному
(податковому) періоді.
Норми встановлені
п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Порядок ведення
Книги фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування
встановлений наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481
(далі – Порядок № 481).
Книга ведеться за
вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (п. 2 Порядку).
Записи у Книзі
виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5
Порядку № 481).
Відповідно до п. 6
Порядку № 481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:
1) у графі 1
зазначається дата запису;
2) у графі 2
відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або
незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал,
рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків
та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної
давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);
3) у графі 3
вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та
послуги) та/або повернутої передплати;
4) графа 4
розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської
або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих
самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);
5) у графі 5
зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що
безпосередньо пов’язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують
витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер,
квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та
інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг;
6) у графі 6 відображається
сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з
отриманням доходу за підсумками дня;
7) у графі 7
відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці
найманих осіб, понесені у звітному місяці;
8) у графі 8
відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов’язаних з
одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату
послуг, зв’язку, орендних та комунальних платежів тощо;
9) у графі 9
зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як
різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат
від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи
6, 7, 8).
При цьому нормами
ПКУ та Порядком № 481 відсутня вимога щодо ведення Книги найманими особами, які
перебувають у трудових відносинах із самозайнятою особою.
Отже, ФОП на
загальній системі оподаткування заповнює Книгу самостійно за підсумками
робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Про заповнення реквізитів «Призначення платежу» та «Отримувач» платіжного
доручення на сплату податків та зборів
Нікопольський відділ організації роботи
організаційно-розпорядчого управління Головного управління ДПС у
Дніпропетровській області нагадує, що при сплаті, зокрема, податків, зборів до
бюджету платник податків заповнює поле «Призначення платежу» розрахункового
документа з урахуванням вимог Порядку заповнення документів на переказ у разі
сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску,
здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення
помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства
фінансів України від 24.07.2015 № 666 зі змінами (далі – Порядок № 666).
Пунктом 1 Порядку № 666 передбачено, що поле
«Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином:
► поле № 1 – друкується службовий код (знак) «*»
(ознака платежу);
► поле № 2 – друкується розділовий знак «;» та код
виду сплати (формат ссс – тризначне число);
► поле № 3 – друкується розділовий знак «;» та
один з нижченаведених реквізитів:
1) код клієнта за ЄДРПОУ (доповнюється зліва
нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8);
2) реєстраційний номер облікової картки платника
податків (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України
(для фізичних, які мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати
будь-які платежі за серією та номером паспорта);
3) реєстраційний (обліковий) номер платника
податків, який присвоюється контролюючими органами (завжди має 9 цифр);
поле № 4 – друкується розділовий знак «;» та
роз’яснювальна інформація про призначення платежу в довільній формі.
У разі сплати платежу до бюджету в іноземній
валюті обов’язково вказується код класифікації доходів бюджету.
У разі здійснення бюджетного відшкодування податку
на додану вартість (далі – ПДВ), повернення коштів, помилково або надміру
зарахованих до бюджету за висновками територіальних органів ДПС, поля № 5 та №
6 заповнюються таким чином:
► поле № 5 – друкується розділовий знак «;» та
дата висновку, на підставі якого здійснюється відшкодування ПДВ або повернення
коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (формат – ДД.ММ.РРРР).
Платником податків поле № 5 не заповнюється;
► поле № 6 – друкується розділовий знак «;» та
номер висновку, на підставі якого здійснюється відшкодування ПДВ або повернення
коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Платником податків поле №
6 не заповнюється;
► поле № 7 – друкується розділовий знак «;».
При заповненні полів не допускаються пропуски
(пробіли) між словами та службовими знаками (п. 2 Порядку № 666).
Сплата за кожним видом платежу та за кожним видом
сплати має оформлятися окремим документом на переказ (п. 6 Порядку № 666).
У разі наявності у платника податків, зокрема,
податкового боргу розрахунковий документ на переказ коштів приймається до
виконання незалежно від напряму сплати, зазначеного у полі «Призначення
платежу» розрахункового документа. При цьому зарахування коштів відбувається у
порядку черговості, встановленому Податковим кодексом України від 02 грудня
2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а такому виду сплати органами
ДПС присвоюється код виду сплати 140 (п. 8 Порядку № 666).
Перелік кодів видів сплати (які вказуються в полі
«Призначення платежу») розрахункового документа наведено в додатку до Порядку
(п. 10 Порядку № 666).
Відповідно до п. 13 додатка 9 «Указівки щодо
заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів» до Інструкції
про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої
постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 зі
змінами та доповненнями, у реквізиті «Отримувач» під час сплати платежів до
бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи,
на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або
місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації.
Податкова
соціальна пільга застосована без заяви: чи є відповідальним за сплату ПДФО
працедавець?
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що податкова соціальна
пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у
вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Норми встановлені
п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 (далі – ПКУ).
Податкова
соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді
заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку на доходи
фізичних осіб (далі – ПДФО) про застосування пільги та документів, що
підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі
випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими
від платників ПДФО заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову
від такої пільги (п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).
Проте податкова
соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під
час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання
відповідних заяв, зазначених у підпункті 169.2.2 цього пункту, але з поданням
підтвердних документів для встановлення розміру пільги (п.п. 169.2.3 п. 169.2
ст. 169 ПКУ).
Перелік таких
документів та порядок їх подання затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 29 грудня 2010 року № 1227 «Про затвердження Порядку подання
документів для застосування податкової соціальної пільги» (далі – Порядок №
1227).
Згідно із п. 169.3
ст. 169 ПКУ у випадку, якщо платник ПДФО має право на застосування пільги за
кількома підставами, то в заяві необхідно вказати, яким видом пільги платник
хоче скористатись та додати відповідні підтвердні документи.
Якщо ж державний
службовець має право на підвищений розмір податкової соціальної пільги, то він
повинен подати заяву, в якій зазначається якою саме пільгою він бажає
користуватися, та додати до заяви підтвердні документи.
Відповідно до п.
171.1 ст. 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату
(перерахування) до бюджету ПДФО з доходів у вигляді заробітної плати, є
роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника ПДФО.
Враховуючи
вищевикладене, відповідальним за сплату ПДФО є працедавець, який застосував
податкову соціальну пільгу без отримання від працівника заяви про її
застосування.
До уваги
юридичних осіб – платників єдиного податку четвертої групи!
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що об’єктом оподаткування
для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських
угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель
водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у
власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у
користування, у тому числі на умовах оренди.
Норми визначені п.
2921.1 ст. 2921 Податкового
кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до п.п.
298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ сільськогосподарські товаровиробники для переходу
на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника
єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року контролюючому
органу за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок
перелік документів, зокрема відомості (довідку) про наявність земельних
ділянок.
У відомостях
(довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний
документ, що встановлює право власності та/або користування земельними
ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Земельні відносини
в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року №
2768-III зі змінами та доповненнями (далі –ЗКУ).
Статтями 125, 126
ЗКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право
постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту
державної реєстрації цих прав. Права власності, користування земельною ділянкою
оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно зі ст. 6
Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами
право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до
закону.
Водночас
використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право
оренди, є порушенням норм земельного законодавства (ст. 211 ЗКУ).
При цьому
повноваження із здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства
делеговано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (п. 1 п. «б»
частини першої ст. 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про
місцеве самоврядування в Україні» зі змінами).
Отже, площі
земельних ділянок щодо яких договори оренди не укладені або укладені, але не
зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, не включаються до
об’єкта оподаткування єдиним податком.
За
порушення порядку утримання та сплати податку на доходи нерезидентів ПКУ
передбачена відповідальність
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до абзацу
першого п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)
резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка
провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична
особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування,
або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво
на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої
ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України,
отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться
в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п.
141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою у розмірі 15 % (крім доходів, зазначених у
підпунктах 141.4.3 – 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що
сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено
положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на
користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не
застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні
представництва на території України.
Як зазначено у п.
127.1 ст. 127 ПКУ, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування)
податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час
виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення
штрафу у розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до
бюджету.
Ті самі дії,
вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у
розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені
абзацом першим п. 127.1 ст. 127 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та
більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 % суми податку, що
підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність
за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає
внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового
боргу покладається на особу, визначену ПКУ, у тому числі на податкового агента.
При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов’язків
погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених
розділом IV ПКУ.
Отже, до платника
податку, який здійснює виплати доходу нерезиденту без утримання та внесення до
бюджету податку з такого доходу, або який перерахував податок з доходів
нерезидента до бюджету в повному обсязі, але пізніше терміну, застосовується
штраф, передбачений ст. 127 ПКУ.
Особа, яка
виплачує доходи нерезиденту, зобов’язана при здійсненні у звітному періоді
(кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України
подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання)
звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на
доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову
політику (п. 103.9 ст. 103 ПКУ).
До уваги
платників рентної плати за спеціальне використання води!
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.
255.1 ст. 255 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками рентної плати
за спеціальне використання води (далі – рентна плата) є первинні
водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності:
юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені
підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів,
а також фізичні особи – підприємці, які використовують та/або передають
вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів,
а також використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і
рибництва (далі – водокористувачі).
Об’єктом
оподаткування рентною платою є фактичний обсяг води, який використовують
водокористувачі (п. 255.3 ст. 255 ПКУ).
Пункт 255.4 ст.
255 ПКУ містить перелік умов використання водокористувачами обсягів води для
надання послуг з водопостачання, де об’єктом оподаткування рентною платою є
фактичний обсяг використаної води (п. 255.11 ст. 255 ПКУ), але рентна
плата за які платниками рентної плати не справляється.
У вторинних
водокористувачів для випадків, зазначених у п. 255.4 ст. 255 ПКУ, не виникають
підстави для відшкодування первинним водокористувачам витрат на сплату рентної
плати у складі вартості послуг з водопостачання.
ФОП – «єдинник»
першої групи, яка здійснює перукарські послуги, має право надавати послуги
манікюру
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що до платників єдиного
податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці,
які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний
продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську
діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом
календарного року не перевищує 1 000 000 гривень.
Норми встановлені
п. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Перелік видів
послуг, які відносяться до побутових послуг населенню та надаються платниками
єдиного податку першої та другої груп, визначено п. 291.7 ст. 291 ПКУ, який
включає вид діяльності «послуги перукарень».
При цьому згідно з
п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 ПКУ у заяві про застосування спрощеної системи
оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської
діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010.
Класифікація видів
економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена
наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010
№ 457 зі змінами та доповненнями (далі – Наказ №
457).
Абзацом другим п.
1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної
діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної
діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних
осіб – підприємців.
Відповідно до КВЕД
ДК 009:2010 послуги перукарень відносяться до класу 96.02 «Надання послуг
перукарнями та салонами краси».
Згідно з наказом
Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження
Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної
діяльності» клас 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси» КВЕД ДК
009:2010 включає миття волосся, підрівнювання та підстригання, укладання,
фарбування, тонування, завивання, розпрямлення волосся та подібні види послуг,
що їх надають для чоловіків та жінок, а також гоління та підрівнювання бороди,
масаж обличчя, манікюр і педикюр, макіяж тощо.
Отже, фізична
особа – підприємець – платник єдиного податку першої групи, яка здійснює
діяльність, з надання перукарських послуг, що належить до класу 96.02 «Надання
послуг перукарнями та салонами краси», також має право надавати послуги
манікюру, педикюру, візажу, косметології та масажу обличчя без використання
праці найманих осіб.
Трудові
відносини: ФОП має право укладати трудові договори на одному або на декількох
підприємствах
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до ст. 43
Конституції України кожний громадянин України має право на працю, а також на
створення державою умов для повного виконання цього права.
Відповідно до ч. 2
ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівники – фізичні
особи – підприємці (далі – ФОП) мають право укладати трудові договори на одному
або на декількох підприємствах, установах або організаціях одночасно, якщо це
не суперечить законодавству або колективному договору та здійснюється за угодою
сторін.
Згідно з п. 1
Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств,
установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України,
Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №
43, роботою за сумісництвом є виконання працівником основної роботи, а також
іншої регулярної оплачуваної роботи за трудовим договором на тому ж або іншому
підприємстві, в організації, установі або у громадянина (підприємця, приватної
особи) за наймом. ФОП, зареєстрована у встановленому законом порядку, має право
працювати за трудовим договором у одного або у кількох роботодавців. Основним
місцем роботи ФОП є підприємство (установа), в якій знаходиться трудова книжка
даного працівника.
Закон України №
466: податкові консультації за новими правилами
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що 23.05.2020 набрав
чинності Закон України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до
Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків,
усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»
(далі – Закон № 466), яким було внесено зміни до Податкового кодексу України
(далі – ПКУ), зокрема у частині вдосконалення порядку надання податковими
органами індивідуальних податкових консультацій (далі – ІПК).
Так, змінами:
- визначено, що
Електронний кабінет надає можливість платнику податків подавати звернення на
отримання ІПК в електронній формі (зміни набрали чинності з 01.07.2020);
- надано право
податковим органам надавати ІПК в електронній формі;
Запит на ІПК та
ІПК в електронній формі необхідно підписувати з дотриманням вимог законів
України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про
електронні довірчі послуги».
- збільшено з 10
до 15 кількість календарних днів терміну, на який може бути продовжено строк
розгляду звернення на отримання ІПК.
Звертаємо увагу,
що норми щодо звільнення від відповідальності, включаючи фінансової (штрафні
санкції та/або пеня), платника податків, який діяв відповідно до наданої ІПК, а
також узагальнюючої податкової консультації (п. 53.1 ст. 53 ПКУ) діють до
31.12.2020.
З 01.01.2021
вказані норми відповідно до Закону № 466 переносяться до п. 112.8 ст. 112 ПКУ і
продовжать діяти.
Платникам ПДВ
про перерахунок суми «овердрафту»
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п. 9
Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 із змінами
і доповненнями (далі – Порядок № 569), складовою формули, що визначає суму ПДВ,
на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки
коригування (далі – реєстраційна сума) в Єдиному реєстрі податкових накладних
(далі – ЄРПН) є показник SОвердрафт – сума середньомісячного розміру сум
ПДВ, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців були задекларовані
платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а
також задекларовані платником ПДВ – сільськогосподарським підприємством, що до
01.01.2017 застосовував спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209
Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Пунктом 13 Порядку
№ 569 встановлено, що ДПС автоматично обчислює суму ПДВ, на яку платник ПДВ має
право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.
Показник SОвердрафт підлягає автоматичному перерахунку
щокварталу (протягом перших шести робочих днів такого кварталу) з урахуванням
показника середньомісячного розміру сум ПДВ, які за останніх 12 звітних
(податкових) місяців станом на дату такого перерахунку, були задекларовані
платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені.
Такий перерахунок здійснюється шляхом віднімання суми попереднього збільшення
та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком.
Громадяни для
звірки даних щодо плати за землю мають право звернутись до органів ДПС
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома громадян, що
плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється
у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і
комунальної власності.
Норми визначені
п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Земельний податок
– це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та
земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п.
14.1 ст. 14 ПКУ).
Орендна плата за
земельні ділянки державної і комунальної власності – це обов’язковий платіж,
який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.
14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Нарахування
фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за
місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у
порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове
повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку,
визначеному ст. 58 ПКУ (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).
Згідно з п. 286.5
ст. 286 ПКУ платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою
до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення
звірки даних щодо:
► розміру площ та
кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні
платника податку;
► права на
користування пільгою зі сплати земельного податку з урахуванням положень
підпунктів 281.4 та 281.5 ст. 281 ПКУ;
► розміру ставки
земельного податку;
► нарахованої суми
плати за землю.
У разі виявлення
розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником
плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема
документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни
розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем
знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти
робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають)
йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове
повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Поряд з цим, у
разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок, щодо
яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків
має право звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої з
таких земельних ділянок (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).
Крім того, фізичні
особи, з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають можливість
переглянути сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сум нарахованих їм
податкових зобов’язань з плати за землю, в меню«ЕК для громадян» приватної частини Електронного
кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua,
а також через офіційний вебпортал ДПС.
Нагадуємо, що
земельний податок за земельні ділянки державної і комунальної власності
фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового
повідомлення-рішення.
Витрати на
сплату страхових внесків, сплачених за страхування життя: скористатись
податковою знижкою можна по 31 грудня 2020 року
Нікопольський
відділ організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного
управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що платник податку на
доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) має право на податкову знижку у зменшення
оподатковуваного доходу платника ПДФО за наслідками звітного податкового року.
Норми встановлені
ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Перелік витрат,
дозволених до включення до податкової знижки, визначено п. 166.3 ст. 166 ПКУ,
п.п. 166.3.5 якого встановлено, що платник ПДФО має право включити до
податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника ПДФО за
наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п.
164.6 ст. 164 ПКУ, суму фактично здійснених ним протягом звітного податкового
року витрат на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)
та пенсійних внесків, сплачених платником ПДФО страховику – резиденту,
недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами
довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за
пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на
банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки
учасників фондів банківського управління як такого платника ПДФО, так і членів
його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за
кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких
діяв договір страхування):
а) при страхуванні
платника ПДФО або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом
платника ПДФО, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний
вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю –
суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ (сума, що
дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної
особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого
до найближчих 10 гривень);
б) при страхуванні
члена сім’ї платника ПДФО першого ступеня споріднення або за пенсійним
контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний
депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського
управління на користь такого члена сім’ї чи за їх сукупністю – 50 % суми,
визначеної в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, в розрахунку на
кожного застрахованого члена сім’ї.
Підстави д
Джерело: guru.ua Категорії: Новости Днепропетровска Новости Никополя