Нікопольське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує
Щодо подання платниками акцизного податку заявки на поповнення обсягу
залишку пального
Нікопольське
управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області
повідомляє щодо подання до 20 січня 2020 року включно платниками
акцизного податку заявки на поповнення обсягу залишку пального з умовою
оподаткування «5» без сплати акцизного податку та заяв до контролюючих органів
про проведення документальної перевірки достовірності даних, зазначених у такій
заявці.
Відповідно до
Закону України від 18 грудня 2019 року № 391-IX «Про внесення змін до
Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо
покращення адміністрування акцизного податку», який набрав чинності 29.12.2019,
підрозділ 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі
– Кодекс) доповнено п. 29.
Детальна
інформація розміщена на офіційному порталі Державної податкової служби України
за посиланням: https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/403993.html
Стартувала
деклараційна кампанія – 2020
З початку 2020 року стартувала кампанія
декларування громадянами доходів, одержаних протягом 2019 року.
Платник податків може обрати зручний для себе
спосіб подачі податкової декларації про майновий стан і доходи (далі –
декларація):
- особисто або уповноваженою на це особою;
- надіслати поштою з повідомленням про вручення та
з описом вкладення;
- засобами електронного зв’язку в електронній формі
з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу.
Граничний термін подання декларації за звітний
(податковий) 2019 рік – 30.04.2020.
У разі надсилання декларації поштою платник податку
зобов’язаний здійснити таке відправлення не пізніше ніж за п’ять днів до
закінчення граничного строку подання податкової декларації, а при поданні
податкової декларації в електронній формі - не пізніше закінчення останньої
години дня, в якому спливає такий граничний строк.
При направленні декларації засобами електронного
зв’язку громадяни можуть скористатися електронним сервісом в «Електронному
кабінеті», який передбачає часткове автоматичне заповнення декларації на
підставі облікових даних платника, відомостей щодо нарахованих (виплачених)
доходів, наявних в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та
відомостей щодо об’єктів нерухомого (рухомого) майна.
Нагадуємо, що обов’язок щодо подання декларації у
платників податків виникає при отриманні:
- доходів не від податкових агентів (тобто від
інших фізичних осіб, які не зареєстровані як самозайняті особи). До таких
доходів відносяться, зокрема доходи від надання в оренду рухомого або
нерухомого майна іншим фізичним особам; успадкування майна не від членів
сім’ї першого та другого ступенів споріднення, при нотаріальному оформленні
спадщини за якими не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та
військовий збір, тощо;
- доходів від податкових агентів, які не підлягали
оподаткуванню при виплаті, але які не звільнені від оподаткування. До таких
доходів відноситься, зокрема, дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту)
платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним
рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної
давності, якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної
плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року,
а також інвестиційних доходів;
- іноземного доходу;
- та в інших передбачених Кодексом випадках.
Водночас нагадуємо, що платники податків мають
право задекларувати право на податкову знижку, відповідно до статті 166
Податкового кодексу України, шляхом подання декларації до 31.12.2020.
Зміна діючих бюджетних рахунків; а також рахунків єдиного внеску.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку
в державному секторі, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від
31.12.2013 № 1203 відкриті нові рахунки для зарахування надходжень до
державного та місцевого бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України,
Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», наказу Міністерства фінансів
України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» та наказу Державної
казначейської служби України від 28.11.2019 № 336 «Про затвердження Змін до
Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету».
Із 03 січня 2020 року функціонуватимуть нові рахунки для сплати єдиного
внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відкриті на
балансі центрального апарату Казначейства України, за стандартом IBAN.
Рахунки почали діяти з 03 січня 2020 року.
Додатково інформуємо, що всі рахунки для
зарахування платежів до Державного бюджету України та місцевих бюджетів
розміщені на вебсторінці Головного управління Державної казначейської служби
України в Дніпропетровській області (розділ «Реквізити рахунків») вебпорталу
Державної казначейської служби України https://dnp.treasury.gov.ua/ua/rekviziti-rahunkiv
З оновленими бюджетними рахунками до державного та
місцевих бюджетів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та нові
рахунки для сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування, які почали діяти 03.01.2020, можливо ознайомитись за посиланням: https://dp.tax.gov.ua/byudjetni-rahunki/
Набрав
чинності новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна»
Нікопольське управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що 27 грудня
2019 року набрав чинності Закон України від 03.10.2019 N 157-IX "Про
оренду державного та комунального майна" (далі – Закон № 157), який
встановлює принципово новий порядок передачі державного та комунального майна в
оренду, зокрема, спрощує процедуру передачі в оренду об'єктів державної та
комунальної власності.
Передача в оренду державного та комунального майна
замість застарілої процедури проведення конкурсу буде здійснюватися шляхом
продажу права оренди на майно державної та комунальної власності на
електронному аукціоні у електронній торговій системі. В цій системі у
відкритому доступі публікуватиметься інформація щодо угод оренди державного та
комунального майна.
Також з'являться бази публічних переліків
державного та комунального майна, що здається в оренду, зокрема, передбачається
утворення двох Переліків - "Перелік першого типу" (Перелік об'єктів,
щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні) або "Перелік
другого типу" (Перелік об'єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в
оренду без проведення аукціону).
Законом № 157 визначено ключові етапи процедури
передачі в оренду державного та комунального майна, що забезпечуватимуть
прозорість, конкурентність та максимальну економічну віддачу державі та
місцевим органам влади від надання свого майна в оренду.
Стартова орендна плата на аукціонах розраховуватиметься
не від оцінки майна, а від його балансової вартості станом на останнє число
місяця, який передує даті визначення цієї орендної плати.
При цьому, балансоутримувач потенційного об'єкта
оренди обов'язково має здійснювати переоцінку такого об'єкта у разі, якщо:
у об'єкта оренди відсутня балансова вартість;
залишкова балансова вартість об'єкта оренди
дорівнює нулю;
залишкова балансова вартість об'єкта оренди
становить менше 10 відсотків його первісної балансової вартості (балансової
вартості за результатами останньої переоцінки).
Закон № 157 визначає перелік випадків, у яких
фізичні та юридичні особи не можуть виступати орендарями державного та
комунального майна.
Слід зазначити, що Закон № 157
вводиться в дію з 1 лютого 2020 року, за винятком окремих положень.
Трудовий договір – угода роботодавця з працівником
Нікопольське
управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області
повідомляє наступне.
Відповідно до ст.
21 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із
змінами та доповненнями (далі – КЗпП), трудовий договір – це угода між
працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом чи фізичною особою, за якою:
працівник зобов’язується виконувати роботу,
визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові;
власник підприємства або уповноважений ним
орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату
і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
При укладенні
трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ,
що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством,
– також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та
інші документи.
Фізична особа виходить зі складу учасників товариства:
хто платить податки?
Нікопольське
управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області
звертає увагу, що часто при виході фізичної особи зі складу учасників
юридичної особи (товариства) виникає питання: хто і які податки має сплачувати.
Відповідно до
законодавства корпоративні права – права особи, частка якої визначається у
статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають
правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією,
отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у
разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності,
передбачені законом та статутними документами (п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14
Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).
Оподаткування
фізичної особи, яка виходить зі складу учасників товариства
До складу
загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку
включається, зокрема, інвестиційний прибуток (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164
ПКУ).
До продажу
інвестиційного активу прирівнюються операції повернення платнику податку коштів
або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу
емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа
засновників (учасників) такого емітента.
При виплаті частки
(або передачі майна) фізичній особі – учаснику, при його виході із числа
учасників, у такої фізичної особи може виникати інвестиційний прибуток, який
підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та
військовим збором.
Сума такого
прибутку визначається як різниця між вартістю виплаченої частки при виході з
товариства та її номінальною вартістю, зазначеною у статутних документах товариства
на момент формування статутного капіталу.
Для цілей
оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний
рік за результатами якого платник податку зобов’язаний до 1 травня року, що
настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і
доходи, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний
прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
При цьому, до
складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається
позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними
активами за наслідками такого звітного (податкового) року (п.п. 170.2.6 п.
170.2 ст. 170 ПКУ).
Податок на доходи
фізичних осіб за ставкою 18 % та військовий збір за ставкою 1,5 % із
загальної суми інвестиційного прибутку, відображеного в декларації, учасник має
сплатити самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним.
Оподаткування
юридичної особи (товариства) при виході фізичної особи зі складу її учасників
Податок на
прибуток.
Об'єктом
обкладення податком на прибуток є прибуток, що визначається шляхом коригування
бухгалтерського фінансового результату до оподаткування на різниці,
передбаченні положеннями ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ).
Так, у частині
операції з викупу частки у власному статутному капіталі ПКУ не передбачає
жодних коригувань фінансового результату до оподаткування. А ось у разі, якщо
учасникові, який виходить, в якості відступного передаються необоротні активи,
то в частині вибуття об'єктів основних засобів потрібно здійснювати коригування
фінансового результату до оподаткування на «продажні» різниці, передбачені ст.
138 ПКУ.
Водночас
малодохідні платники податку (річний бухгалтерський дохід яких за останній
річний звітний (податковий) період не перевищує 20 млн грн) можуть визначати
об'єкт оподаткування без коригування фінансового результату до оподаткування на
відповідні різниці.
Податок на додану
вартість (далі - ПДВ).
Об’єктом
оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце
постачання яких розташоване на митній території України.
Постачання товарів
- будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі,
зокрема, обмін (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 р. І ПКУ).
Операція з
повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної
особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа
учасників такої юридичної особи, підпадає під визначення об’єкта оподаткування
ПДВ та має оподатковуватись на загальних підставах за основною ставкою.
Отже, якщо
учасникові, який виходить зі складу учасників товариства, виплачуються грошові
кошти, то така операція не оподатковується ПДВ. Якщо ж у рахунок вартості
частки йому передається майно, така операція вважається постачанням та
оподатковується товариством за загальними правилами.
Податок на доходи
фізичних осіб (далі - ПДФО).
При виплаті частки
(або передачі майна) фізичній особі – учаснику, при його виході із числа
учасників товариства, у такої фізичної особи може виникати інвестиційний прибуток,
який підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором.
При цьому,
обов'язок задекларувати і сплатити ПДФО та військовий збір від отриманого
інвестиційного прибутку покладено на фізичну особу – учасника.
Товариство
зобов’язане лише відобразити суму інвестиційного прибутку фізичної особи
в податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу "112".
Змінено нормативи відрахування до бюджету частини чистого
прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями
Нікопольське управління
ГУ ДПС у Дніпропетровській області
звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019
року № 1015 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність,
деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності 17.12.2019
року, внесено зміни до ряду Постанов КМ України, які стосуються питань
відрахування частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними
підприємствами та їх об'єднаннями, а також частки прибутку, що спрямовується на
виплату дивідендів господарських товариств, у статутному капіталі яких є
корпоративні права держави.
Зокрема, згідно
змін, внесених до п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини
чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх
об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
23.02.2011 № 138 норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу), що
відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до
державного бюджету за відповідний період, встановлюється у розмірі 90 %
виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку.
Стосовно
господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права
держави, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня
2019 р. № 364, згідно яких базовий норматив відрахування частки прибутку, що
спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської
діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є
корпоративні права держави, встановлюється у розмірі 90 відсотків.
Що необхідно знати, щоб отримати розстрочення
(відстрочення) грошових зобов’язань або податкового боргу?
Нікопольське
управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області
інформує, що платник податків має право звернутися до контролюючого
органу із заявою про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або
податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу
із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається
таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Розстроченням
(відстроченням) грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення
строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового
боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової
ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим
органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або
податкового боргу.
Для отримання розстрочення платником податків
подається:
> заява, згідно якої визначено підставу для її отримання (перелік обставин, що є підставою для
розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника визначений
постановою КМ України від 27.12.2010 № 1235);
> економічне обґрунтування, яке складається з:
- переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або
накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;
- аналізу фінансового стану;
- графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
- розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка
погашення.
Для отримання відстрочення платником податків
подається:
> заява, згідно
якої визначено підставу для її отримання (підставами для отримання
відстрочення є лише обставини непереборної сили, що підтверджуються:
- висновком Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної
сили чи стихійного лиха на території України;
- рішенням Президента України про оголошення
окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації,
затверджені Верховною Радою України.
При цьому, висновки Торгово-промислової палати повинні містити чітке
посилання на норми ст.100.4, 100.5 Податкового кодексу України.
Зверніть
увагу: платник
податків із заявою про розстрочення (відстрочення) та документами звертається до Головного управління ДПС у м. Києві (за адресою м. Київ, вул. Шолуденка 33/19). Також можна звернутись до
центру обслуговування платників податків за місцем обліку.
Якщо сума
розстрочення (відстрочення) складає понад 3 млн.грн., та/або якщо розстрочення
(відстрочення) надається на строк, що виходить за межі одного та/або більше
бюджетних років, то платник податків звертається і до Головного управління ДПС
у м. Києві до ДПС України.
Уточнено перелік операцій з розрахунково-касового
обслуговування, які не є об’єктом оподаткування ПДВ
Нікопольське
управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області
звертає увагу, що з 10.01.2020 набрала чинності постанова Правління
Національного банку України (далі – НБУ) від 28 грудня 2019 року № 167 «Про
внесення змін до Переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, які
не є об’єктом оподаткування» (далі – Постанова № 167).
Постановою № 167
НБУ уточнив Перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування (далі –
Перелік), затвердженого постановою Правління НБУ від 01 серпня 2017 року № 73,
які відповідно до п.п. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не
є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, та внесено зміни, зокрема
до переліку операцій, пов’язаних з:
- відкриттям
(закриттям) рахунків клієнтів у національній та іноземних валютах;
- з оформленням чи
підтвердженням розрахунків клієнтів;
- проведенням
розрахунків клієнтів;
- касовим
обслуговуванням клієнтів.
Зміни, внесені до
Переліку, обумовлені запровадженими у 2019 році новаціями у валютному
законодавстві, а також змінами у нормативно-правових актах НБУ з питань
безготівкових розрахунків в Україні у національній валюті, порядку відкриття та
закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків –
резидентів і нерезидентів.
Отримали іноземні доходи, ПДФО за якими сплатили за
межами України, – надайте довідку!
Нікопольське
управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області
повідомляє, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів
є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного
оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО)
– отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий
стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167
Податкового кодексу України (далі – ПКУ), крім доходів, визначених п.п.
167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, які оподатковуються за ставкою, визначеною
п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, а також крім доходів, визначених п.п.
165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Норми встановлені
підпунктами 170.11.1 та 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ.
У разі якщо згідно
з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового
зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого
зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
Доходи, отримані
фізичною особою – резидентом з джерел походження за межами України, включаються
до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не
підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного
договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (п.
13.3 ст. 13 ПКУ).
Пунктом 13.4 ст.
13 ПКУ встановлено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України,
зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами,
встановленими ПКУ.
Відповідно до п.
13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів,
сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного
органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти
такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або
об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній
країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не
передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 ПКУ).
Враховуючи
вищевикладене, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та
сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування
сплачених податків повинна надати довідку від державного органу країни, де
отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про
суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування.
Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній
закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними
міжнародними договорами України.
Контролюючий орган має право самостійно визначити суму
грошових зобов’язань у разі неподання декларації про доходи
Нікопольське
управління ГУ ДПС у Дніпропетровській звертає увагу, що форма декларації про
майновий стан і доходи (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства
фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів
України від 25.04.2019 № 177).
Нормами п.п.
16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що
платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку,
встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та
інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Платниками податку
на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) є: фізична особа – резидент, яка отримує
доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична
особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
податковий агент (ст. 162 ПКУ).
Згідно з п.п. «б»
п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових
агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового
кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на
користь платників ПДФО, а також суми утриманого з них ПДФО до контролюючого
органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі
нарахування сум зазначених доходів платнику ПДФО податковим агентом протягом
звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не
допускається.
Також платники
ПДФО зобов’язані на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень,
визначених законодавством, пред’являти документи і відомості, пов’язані з
виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і
сплатою ПДФО, та підтверджувати необхідними документами достовірність
відомостей, зазначених у податковій Декларації з цього податку (п. 176.1 ст.
176 ПКУ).
Якщо платником
податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або
розрахунки, якщо їх подання передбачено законом, контролюючий орган у
відповідності до п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПКУ має право проводити
документальні позапланові перевірки.
Згідно з п.п.
54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити
суму грошових зобов’язань, якщо, зокрема платник податків не подає в
установлені строки податкову (митну) Декларацію.
Відповідно до п.
123.1 ст. 123 ПКУ самостійне визначення суми податкового зобов’язання платника
податків контролюючим органом на підставах, визначених п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст.
54 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків
суми визначеного податкового зобов’язання. При повторному протягом 1 095 днів
визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку,
– тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50
відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання.
Отже, у разі
неподання платником податків в установлений термін податкової Декларації (якщо
таке подання є обов’язковим), контролюючий орган на підставі наявної податкової
інформації за результатами документальної позапланової перевірки має право
самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника ПДФО.
Порядок складання податкової накладної платником ПДВ при
отриманні послуг від нерезидента на митній території України
Нікопольське
управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області звертає нагадує, що відповідно до
вимог п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) отримувач
послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на
митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу
оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 ПКУ.
При цьому
отримувач послуг – платник ПДВ у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає
податкову накладну (далі – ПН) із зазначенням суми нарахованого ним ПДВ, яка є
підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у встановленому
порядку. Така ПН підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових
накладних.
Форму ПН та
порядок її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від
31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за
№ 137/28267, із змінами (далі – Порядок № 1307).
Згідно з вимогами
п. 12 Порядку № 1307 у разі складання ПН отримувачем (покупцем) послуг від
нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України:
◄ у рядку
«Індивідуальний податковий номер постачальника (продавця)» такої накладної
проставляється умовний ІПН «500000000000»;
◄ у рядку
«Постачальник (продавець)» зазначаються найменування (П. І. Б.) нерезидента та
через кому – країна, в якій зареєстрований продавець (нерезидент); рядок
«Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта»
не заповнюється;
◄ у рядках,
відведених для заповнення даних покупця, отримувач (покупець) зазначає власні
дані.
У верхній лівій
частині такої податкової накладної робиться відповідна помітка «X» та
зазначається тип причини 14 – «Складена отримувачем (покупцем) послуг від
нерезидента».
При складанні
податкової накладної за операцією з отримання послуг від нерезидента, місце
постачання яких визначено на митній території України реквізит «Податковий
номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не
заповнюється ні для постачальника (продавця), ні для отримувача (покупця).
Решта реквізитів
заповнюються відповідно до норм Порядку № 1307.
Компенсація вартості послуги «муніципальна няня»: чи
нараховується єдиний внесок?
Нікопольське
управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області інформує, що механізм
відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна
няня» визначено Порядком відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до
трьох років «муніципальна няня», затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 30 січня 2019 року № 68 «Деякі питання надання послуги з догляду за
дитиною до трьох років «муніципальна няня»» (далі – Порядок № 68).
Відповідно до п. 3
Порядку № 68 відшкодування вартості послуги «муніципальна няня» є щомісячною
адресною компенсаційною виплатою одному з батьків (усиновлювачів), опікуну
дитини до трьох років (далі – компенсація послуги «муніципальна няня»).
Призначення та
виплата компенсації послуги «муніципальна няня» здійснюються згідно з рішенням
структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної,
районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської ради, ради
об’єднаної територіальної громади.
Згідно з п. 5
Порядку № 68 право на отримання компенсації послуги «муніципальна няня» мають
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками
(усиновлювачами), опікунами дитини до трьох років і на законних підставах
проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за
дитиною до трьох років (далі – договір) з муніципальною нянею.
«Муніципальна
няня» – це будь-яка фізична особа – підприємець (КВЕД 97.00, КВЕД
88.91)/юридична особа, яка надає послугу з догляду за дітьми (КВЕД 78.20, КВЕД
85.10), крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, та з
якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років.
Компенсація
послуги «муніципальна няня» не призначається батькам, які є батьками –
вихователями дитячих будинків сімейного типу, прийомними батьками, якщо вони
отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.
При цьому п. 18
Порядку № 68 передбачено, що компенсація послуги «муніципальна няня»
здійснюється у межах видатків, передбачених на відповідний рік, за рахунок
субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з
дітьми, малозабезпеченим сім’ям, особам, які не мають права на пенсію, особам з
інвалідністю, дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям,
тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла
загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомоги
по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного
розладу, компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за
особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку.
Фінансування
компенсації послуги «муніципальна няня» здійснюється відповідно до Порядку
фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання
державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з
державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04
березня 2002 року № 256 із змінами та доповненнями.
Принципи збору та
ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування (далі – єдиний внесок), платники єдиного внеску, порядок
нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначаються Законом України
від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями
(далі – Закон № 2464) (частина друга ст. 2 Закону № 2464).
Відповідно до
абзацу сьомого п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного
внеску є роботодавці – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які
використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують
грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у
зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно
до законодавства для осіб, зазначених у абзацах восьмому – тринадцятому п. 1
частини 1 ст. 4 Закону № 2464.
Базою нарахування
єдиного внеску для зазначених платників є сума грошового забезпечення кожної
застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що
здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій
непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами;
Джерело: guru.ua Категорії: Новости Днепропетровска Новости Никополя