«Як нап’ється на Стрічання півень с калюжи – буде літо можливе»

Стрітення чи Стрічення – і так, і так що сто років тому, що нині говорили у нас на Чернігівщині. Цього дня православні християни освячують свічки та воду. Люди вірять, що ті мають особливу магічну силу та бережуть оселі і людські душі від зла. Про стрітенські свічки кажуть різне. Наприклад, що вони захищають від грози, тому їх часто називають «громовицями». Існує також повір’я, буцімто свічки ці мають таку силу, що здатні допомогти у складній життєвій ситуації: запали, пройди хатою – й усе буде добре. Наші предки століттями переповідали різні повір’я, що стосувалися релігійних свят. На Чернігівщині записав та опублікував їх відомий мовознавець, письменник, педагог та журналіст Борис Якович Грінченко. У 1901 році від видає в Чернігові працю під назвою «Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и пр.». Особливої актуальності такі роботи набувають з часом, адже сьогодні ми можемо бачити, як розмовляли, чим жили, у що вірили наші предки.



«Як до Стрітення півень нап’ється води під стріхою, то після Стрітення вже не скоро побачите воду», – дослівно говорили в Жеведі та Виблях тодішнього Чернігівського повіту.

Або так: «Як нап’ється на Стрічання півень с калюжи – буде літо можливе».

Старожили на Стрітення визначали, якою буде весна: «Треба на Стрічення до схід сонця набрати миску вщерть снігу, не натоптуючи. Як з його багато води буде, то велика вода прибулна по весні буде. А як мало, то й по весні вода мала буде».

Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет: ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл, вітер – погана ознака, відлига – чекай пізньої весни.

У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки називають стрітенськими, або в інших звичаях «громничними», бо їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від блискавки.

Протоієрей храму Святої Великомучениці Катерини Православної Церкви України отець Євген (Орда) розповідає про релігійне походження звичаю освячувати свічки:



«Чин освячення свічок на свято Стрітення відсутній в практиці Грецької Церкви. Введення його в регулярну богослужбову практику Української Церкви приписують Київському митрополиту Петру Могилі, який у своєму відомому «Требнику» 1646 року помістив близько 40 невідомих раніше чинів. Чимало з них є переробленими на православний лад чинами з латинського «Римского Ритуала». Саме до цього списку і належить чин, який вперше використовується в Требнику святителя Петра (Могили) – чин освячення свічок на свято Стрітення. Справа у тому, що в католиків був такий обряд – хід зі свічками на Стрітення. Саме для нього потрібно було й благословити принесені людьми свічі. Християнський символізм цього дійства відсилає нас до світильників семи мудрих дів із притчі Христової, або до молитви старця Симеона, в якій він згадує про «світло на одкровення народам».

Тим не менше, слід особливо наголосити, що популярність використання освяченої в храмі стрітенської свічки стало наслідком давньої пристрасті людей до язичництва. Справа в тому, що 15 лютого – це день, коли язичники на наших землях вшановували день Громниці – свято на честь божка Перуна. За їхніми віруваннями, це єдиний день, коли можна було почути гул грому взимку. Амулетом, який мав захищати їх від подібних небезпек, було щось схоже на сучасну свічку. Нині освячена на свято Стрітення свічка часто так і називається «громничною». Їй приписують безліч магічних властивостей. Так, саме «громничну» свічку дають покійнику в руки або ще живій людині, яка лежить на смертному ложі, щоб та швидше віддала Богу душу та не мучилася.

У молитві освячення свічок на Стрітення священик просить речей, які саме протилежні марновірству: «Дай, Милостивий, щоб як це світло, вогнем видимим запалене, проганяє нічну пітьму, так щоб серця наші, вогнем невидимим, світлістю Духа Святого просвічені, оминули сліпоту всіляких гріхів, щоб змогли ми очищеним оком душі бачити те, що Тобі благовгодне і для нашого спасіння благопотрібне. І щоб сподобитися нам перемогти темні небезпеки світу цього і досягнути світла безперестанного…»
До речі, наші предки вірили, що освячену цього дня у церкві воду використовували проти «пристріту». Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.

А щоб уберегтись від болячок, люди радили чинити так: «Перед тим днем, у котрий случиться Стрітеннє, узять соли, завернуть у тряпичку та й укинуть у жар, а до схід соня винять. Хто занедужає чим, тому й їсти сюю сіль», - записано з вуст М. Ісаєнко з села Голенка Контопського повіту Чернігівської губернії.

Віталій Назаренко, «Чернігвщина» №7 (720) від 14 лютого 2019

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

15.02.2019 11:43