Вимушені переселенці залишилися на самоті зі своїм горем
Жителів стражденного гуртожитку на вулиці Попудренка, який обвалився два роки тому, виселяють з гуртожитку ліцею побуту, де вони проживали досі. Зараз цей ліцей приєднується до іншого навчального закладу, студентів в тому гуртожитку не буде і будівлю відключать від опалення. 12 сімей з маленькими дітками мають жити в холодному гуртожитку взимку або ж переїхати до гуртожитку будівельного ліцею, який знаходиться на виїзді з міста і має значно гірші умови. Люди обурені, вони не уявляють, як в таких умовах можна жити з дітьми, і чому влада не їх не чує.
Нагадаємо, що 12 грудня 2016 року у Чернігові на вулиці Попудренка, 16 обвалилася будівля, в якій розміщується гуртожиток швейної фабрики. Обвал стався внаслідок вибуху в кімнаті на четвертому поверсі. Через вибух обвалились плити перекриття з першого по четвертий поверх і була зруйнована зовнішня стіна будівлі з фасадного боку. Повністю були зруйновані 8 квартир. Після цієї трагічної події всіх жителів гуртожитку розселили по гуртожитках, які підпорядковуються міському управлінню освіти. Людей запевняли, що вони проживатимуть тут, доки не вирішиться питання з їх розваленими квартирами. З цієї події минуло вже два роки. Гуртожиток не відремонтували, нових квартир місто не придбало, а людей знову переселяють. Люди у відчаї, адже ті умови, куди їм пропонують переїхати, їх зовсім не влаштовують, а міська влада і її відповідні структури тільки розводять руками. Мовляв, нічого кращого запропонувати не можемо. Люди залишилися сам на сам зі своєю проблемою і у відчаї готові повертатися в свої зруйновані, аварійні квартири на Попудренка, 16.
Обіцянки не дотримали…
«В цей гуртожиток ліцею побуту на Мазепи, 78 нас переселили відразу після обвалу нашого гуртожитку у грудні 2016 року і обіцяли, що тут ми будемо проживати, поки не буде вирішене питання із нашим житлом, – говорить Тетяна Бичок. – Ми були власниками квартир, з самого початку нам обіцяли відновити наш гуртожиток, але два роки все стоїть на одному місці. Надію на те, що наш гуртожиток відремонтують, з кожним днем втрачаємо. Зараз ліцей побуту об’єднують з 9 училищем, і всіх студентів, які проживали в цьому гуртожитку вже виселили, ми залишилися тут самі. Нас 12 сімей, зараз неофіційно нас попереджають про виселення. Також сказали, мовляв, якщо хочемо жити в цьому гуртожитку, то будемо мерзнути при 4-5 градусів тепла у приміщенні взимку, або ж маємо самі в повному обсязі оплачувати опалення цієї п’ятиповерхової будівлі. Таких грошей у нас немає. Хай тоді переселять нас в центр для безхатьків, бо ми не можемо постійно переїжджати! Меблі наші не витримають, діти тільки почали звикати до цього місця. Нам пропонують переїхати на Мазепи, 70, то там умови набагато гірші, ніж у нас. Наш гуртожиток, що обвалився, знаходився в центрі міста, а зараз нас все далі і далі відселяють... Ми не вимагаємо квартир, ми вимагаємо житло рівноцінне тому, яке в нас було… Ми за 20 років заробили гроші, купили собі кімнату. Тепер що? Зверталися до мера, щоб вплинув на цю ситуацію, він каже що це не в його повноваженнях і відправляє до Білогури, начальника управління освіти міста».
Коли заселяли, про об’єднання не думали
Начальник управління освіти розводить руками, мовляв, не винний ні в чому – люди роблять його винним. За словами пана Білогури, освітяни проявили милість і прийняли їх, і люди мали б бути вдячні. Залишати студентів в цьому гуртожитку немає сенсу, бо він повністю не заселиться. Заселити сюди когось іншого вони не можуть, бо гуртожиток належить управлінню освіти, тому й жити тут мають виключно студенти.
«Взимку 2016 року ми заселяли людей туди, де були вільні місця, – говорить начальник управління освіти Чернігівської міськради Василь Білогура. – Ми до вас повернулися обличчям, утіснили студентів і вас розмістили. Зараз з цього гуртожитку виїхали всі студенти. Будівля буде стояти пустою, і взимку тут лише підтримуватимуть тепло на рівні 4-5 градусів».
«Коли ми їх селили, у нас були вільні місця, – говорить директор ліцею побуту Тамара Копистко. – Коли постало питання про об’єднання двох навчальних закладів, то з метою економії коштів і наших студентів перевели в гуртожиток вищого професійного училища. Виходить, наші студенти будуть жити на Бойовій і кожного дня їздити на навчання в цей корпус. Вони хочуть його просто закрити, аби зекономити кошти. Окрім студентів і тих людей-переселенців у нас також проживали люди по договорах. Можливо, і можна було б вирішити це питання інакше, шкода людей, але від мене нічого не залежить».
Вибору, по суті, немає…
Варіантів у людей аж два: залишитися і самостійно оплачувати комунальні платежі за всю будівлю (взимку лише за опалення будівлі треба заплатити в середньому 74 тисячі гривень на місяць, – Авт.), або переїздити в інший гуртожиток з гіршими умовами проживання.
«Зараз цей ліцей приєднується до іншого закладу, студентів там не буде. Будівля повністю звільняється і там нікого не залишиться, лише наші підопічні, тобто 12 кімнат і понад 40 чоловік на весь великий гуртожиток, – говорить начальник відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради Михайло Католик. – Ми знайшли 12 вільних кімнат у гуртожитку будівельного ліцею. Можемо переселити людей сюди, бо якщо вони там залишаться, то самі мають оплачувати комунальні послуги за всю п’ятиповерхову будівлю. Студентів там не буде, кошти міська рада на оплату комунальних платежів не виділятиме. Тому ми й пропонуємо інший варіант – заселитися в цей гуртожиток будівничого ліцею. Ми ж не говоримо, що їм це треба зробити сьогодні чи завтра. Ми прийшли поговорити і запропонували те, що є на сьогоднішній день. Вільну кімнату або квартиру в місті зараз не можемо знайти. Тут, як на мене, непогані умови, зупинка не так вже й далеко. Можливо, з часом ми зробимо тут ремонт. Кімнати тут дійсно не ідеальні і гірші ніж в гуртожитку ліцею побуту, але тут можна жити. І якщо ми зможемо розмісти цих людей в іншому місці, ми розглянемо цей варіант».
До речі, коли вибухнув будинок на Козацькій, місто всім потерпілим придбало рівноцінне, а подекуди й краще житло, ніж вони мали. А «переселенців» з Попудренка третій рік ганяють по гуртожитках.
Умови все гірші і гірші
В гуртожитку ліцею побуту люди вже якось налагодили свій побут. Вони тут мають гарні кімнати, просторий коридор, у якому зберігають речі, що не вміщаються в кімнатах, чисті кухні з новими плитами, бойлер на поверсі, гарні туалети, декілька душових кімнат і кімнату з пральними машинами. Всього цього у гуртожитку будівничого ліцею може не бути. Люди нарікають на те, що там вода гаряча не подається на 5 поверх, а єдиний на весь гуртожиток душ і бойлер знаходиться на першому поверсі. Стара електропроводка взагалі може не витримати навантаження побутових приладів.
І деякі сім’ї з Попудренка, 16 вже два роки проживають в цьому гуртожитку і описують умови як дуже погані. Вони б з радістю переїхали в гуртожиток ліцею побуту, але, на жаль, такого варіанту влада не розглядає.
«Я вже два роки живу в цьому гуртожитку ,– говорить Тетяна Симоненко. – На Попудренка у мене була своя двокімнатна квартира. Зараз я опинилася тут. Серце вже не витримує. Тут для проживання взагалі нема умов, гарячої води нема, туалети страшні, бойлер на всіх жителів на першому поверсі. Не витримає і електропроводка. Я б з радістю переїхала в гуртожиток побуту, де значно кращі умови».
Марія Пучинець, "Чернігівщина" №35 (696) від 30 серпня 2018
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова
03.09.2018 11:01