Війна за спадщину

Чернігівець Олександр Гусев через підступні оборудки своїх родичів ризикує втратити майно, що належало його покійній матері. Вже більше року він намагається відстояти свої права та довести правду у суді.



Старенька матір, з якою Олександр проживав разом, померла ще в травні минулого року. Як розповідає син покійної, він довго горював та не міг отямитися після непоправної втрати, яка завдала йому сильного морального удару. Декілька місяців він не міг нормально жити, і згадує той час як гірке існування в постійній скорботі й розпачі.

Але через декілька місяців, зібравшись із силами, Олександр почав задумуватися щодо належного оформлення спадщини. Тоді він і зіткнувся з першими проблемами. Виявилося, що абсолютно всі документи з його квартири кудись безслідно зникли: паспорт, трудова книжка, військовий квиток, свідоцтво про народження та навіть свідоцтво про смерть матері. Відколи її поховали, Олександр проживав у квартирі сам і когось стороннього до оселі не пускав. Лише рідна тітка по лінії матері та її дочка, двоюрідна сестра, інколи провідували його.

- Запитав у них про мої документи та одержав відповідь про те, що ніхто з них нічого у мене не брав, - пригадує Олександр. - До поліції з цього приводу я не звернувся, адже це мої родичі, яких я просто не міг запідозрити у чомусь поганому. Більше того, сестра Катерина пообіцяла мені допомогти у відновленні втрачених документів. Я погодився, оскільки в цьому нічого не розумію.

- Але насправді ніхто з рідних мені так і не допоміг. Лише водили за носа і гаяли час. Тож я був змушений звернутися по допомогу до адвокатів. Через те, що я довго відновлював свої документи та був сильно заклопотаним, не встиг вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Але це чомусь встигла зробити моя рідна тітка, - дивується її спритності Олександр. - Я за вдачею добра людина, тож навіть після такого вчинку продовжував нормально ставитися до своєї рідні.

- Найважче почалося вже в суді, - зізнається чернігівець, - куди я звернувся за відновленням свого порушеного права на спадщину. Вже після першого судового засідання я побачив справжні обличчя своїх тітки та сестри. Тоді ж вирішив для себе з ними більше не бачитись, а згодом - навіть не спілкуватися, ані в суді, ані в житті. Вони ж вдавалися до всіляких хитрощів та обману, викривляли факти, брехали, навіть писали заяви до прокуратури та поліції, щоб затягнути розгляд справи судом.

11 травня 2018 року Деснянський районний суд міста Чернігова задовольнив позовні вимоги Олександра Гусєва повністю. Але, як і попереджав його адвокат, це був ще не успішний кінець важкої справи.

- Все це ще не закінчилось і до сьогодні, - ділиться Олександр. - Справа нині розглядається вже Апеляційним судом Чернігівської області. Останній раз розмовляв зі своїми сумнозвісними родичами кілька місяців назад по телефону. Тоді вони лякали мене, запевняли, що нічого у мене не вийде, що суди я всі програю, бо, мовляв, вони нібито вже і в суді домовилися, і в прокуратурі.

А ще, вже від свого адвоката, дізнався, що користолюбна тітка козиряла моїми втраченими документами у будівлі суду. Я вже нічому не дивуюся, - запевняє Олександр, - але щиро сподіваюся на об’єктивний та законний розгляд справи Апеляційним судом Чернігівської області. Маю надію, що мої поневіряння зі спадщиною нарешті завершаться.

Андрій Деркач, "Чернігівщина" №2 (663) від 11 січня 2018

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

17.08.2018 16:00