Трускавчанин Леонід Федевич: «Це війна за душі та серця»

Трускавчанин Леонід Федевич – один з тих небагатьох наших земляків, які пішли на фронт добровольцями.

Незважаючи на успішну кар`єру, незважаючи на вік та болячки, Леонід пішов боронити Вітчизну. «Це мій обов’язок!» – так коротко коментує він своє тодішнє рішення.

Та сьогодні ми поговоримо не про бойові будні Леоніда Федевича. А про те, що війна точиться не лише за території, але й за душі та серця людей.

- За те, що ми перешкоджали провезенню контрабанди, наш батальйон вивели зі Станиці Луганської, – розповідає Леонід Федевич. – Завели нас в село Євсуг Біловодського району на Луганщині, де будується лінія оборони. Зі мною з Трускавця служили Іван Курій та Михайло Лико. Ми прибули в Євсуг після того, як звідти вивели інший бойовий підрозділ, в якому служив трускавчанин Микола Пилипів.

- Якось після занять ми сиділи з Іваном Курієм, – продовжує розповідь Леонід Федевич, – аж бачимо, підходить до нас якась жіночка. Виявилося, що це директорка місцевої школи. Прийшла вона до нас із проханням допомогти – в школі тече дах. Було це 1 серпня, до початку нового навчального року ще місяць. Директорка сказала, що матеріали взялася надати норвезька волонтерська організація, а от робочих рук їм бракує.. Хоча ми з Іваном і не спеціалісти в будівництві, тим паче в перекритті дахів, та ми їй сказали, що беремося за це.

Оглянувши дах, бійці зрозуміли, яка нелегка робота їх чекає. Спеціалісти запевняли, що цей дах перекрити практично неможливо, настільки все там було складно. Бо потрібно було не просто поміняти шифер, на даху повністю прогнили балки, були й інші моменти, які ставили під сумнів реальність виконання всіх робіт до початку нового навчального року. Але слово воїна – святе, раз пообіцяли – треба виконувати.

Леонід Федевич, Іван Курій, Михайло Лико (всі троє – з Трускавця), а також професійний каменяр Роман Бурбела з Черкас та командир взводу «Арсенал» взялися за роботу. Цих п’ятеро людей працювали постійно, від 5-6 ранку до 9-10 вечора. Не працювали тільки в неділі та великі релігійні свята. Під спекотним серпневим сонцем троє трускавчан в товаристві командира взводу із Львівщини та побратима-черкащанина крок за кроком наближалися до мети. Взвод допомагав їм, пішло назустріч і командування батальйону – звільнило воїнів від обов’язку нести наряди та чергування в робочі дні до закінчення ремонту покрівлі школи.

- Дахові був повний капець, – каже в емоціях Леонід Федевич, – якби ми знали, скільки буде роботи, то може й не бралися б за це. Ми зняли старий шифер і все розсипалося, балки зігнили. Тому треба було не лише 200 листів шиферу перестелити, а ще й нову столярку поставити. Ситуацію ускладнювало й те, що частина даху була покрита руберойдом, тож довелося міняти ще й його. А ще ми були вимушені перемурувати комини вентиляції, бо вони практично розсипались.

Будівельники, які будували оборонні споруди, допомогли з технікою, вчителі школи годували робітників, щоб швидше йшла робота (щоб не треба було ходити їсти до своїх) і так минав днем за днем. 15-16 годин щоденної праці дали результат – 31 серпня (!) вдалося завершити ремонт даху. Євсузька середня школа І-ІІІ ступеня Біловодського району Луганської області отримала нагороду за І місце по підготовці до нового навчального року.

- В нас часто виникали дискусії щодо того, чи правильно ми робимо, – каже Леонід Федевич. – Були суперечки, були запитання: «Навіщо робите школу «сепарам»?». Я відповідав: «Це моя особиста війна за душі та серця людей!». Бо можна наставити на когось автомат і наказувати «Люби Україну!», а можна побудувати школу…

Леонід Федевич з середини вересня вдома. Він ішов на вибори у Трускавці від Радикальної партії Олега Ляшка, але свідомо до закінчення виборчих перегонів не розповідав ні про бойові будні, ні про ремонт Євсузької школи. Там, на Сході, в зоні АТО, воїни з Трускавця зробили багато добрих справ. Крім перекриття даху школи відремонтували дах місцевої лікарні, а ще … демонтували пам’ятник Леніну на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки».

Леонід Федевич з захопленням розповідає про своїх товаришів. Про Івана Курія, кришталево чесну людину, яка може бути прикладом того як треба любити Україну. Про командира взводу «Арсенала», низького зростом, але велета духу. Про тих, які пліч-о-пліч стояли в степах «зони АТО», щоб не віддати ворогу жодної п`яді української землі. «Там – найкращі люди», – лаконічно каже Леонід про воїнів-побратимів.

…В далекому селі Євсуг на Луганщині стоїть школа, перекрита українськими воїнами-добровольцями. Навчається в ній зараз небагато дітей – лише 106, решта виїхало з села разом з батьками, втікаючи від війни. Неспокійно на Сході, важким тягарем висить над Україною непередбачуваність, непрогнозованість того, що ж буде далі. Зате на душі і в серці Леоніда Федевича спокійно. Свій гідний внесок у розбудову України він зробив. І тут, і там. В тому числі у школі далекого прикордонного села, де живуть «сепари». «Сепари», які не винні, що Україна чверть століття не мала до них діла…

Джерело: protruskavets.org.ua/

Категорії: Новини Львова Новини Трускавця

10.11.2015 10:32