Що ви кладете у тормозок?

Якщо чоловік (жінка) працює, треба брати щось із собою на роботу, щоб перекусити у слушний час. Народна назва тормозок. А тут ще й школа почалася, треба дітям у портфель покласти таке, щоб з’їли. Отож і запитаннячко на цьому тижні: що ви кладете у тормозок?



Ігор Садовський, завідуючий хірургічним відділенням Ніжинської ЦРЛ:
— Дружина теж працює в лікарні, і кожного дня з 12-ї до половини першої ми з нею перекусуємо в моєму кабінеті. Тамара п’є чай, я — каву. З мене — кип’яток та мед, усе інше до чаю приносить дружина. Коли бутерброди, коли запіканку, коли печиво або сухарики. Кожен день по-різному. Жінка часто пече пиріг, з яблуками або вишнями, приправляє корицею або ванількою — дуже смачно. А по п’ятницях у нас розвантажувальний день: п’ємо чай та каву тільки з чорним хлібом. Такого, щоб брати на роботу стегенця або ковбасу, у нас нема. Взагалі, після п’ятдесяти я повноцінно їм один раз на день. А вранці тільки кава, на роботі кава з чимось, після роботи — чи то обід, чи вже вечеря. І годині о восьмій вечора — чай з травами. Мені так комфортно.

Сергій Маглич, Макошине, Менський район:
— Працюю на ПП «Сільмаш» охоронником, добу через три. Цілу добу на роботі — тормозок добрий треба. Жінка, звичайно, якихось там страв спеціальних, голубців чи що, не виготовлює. Зараз напарник захворів, я чергую через добу, так часто не наготуєшся. Беру, що вдома є: ковбаси, сала, яєць варених. Котлети, жінка зазвичай сама готує, а як не встигає, то й магазинні. їм це все з огірком або помідором. Каш не люблю. Хліб беру обов’язково. Суп чи борщ не беру, розігрівати ніде. Грубка є, але ж це треба приспособитись. Як дуже прикортить, зателефоную дружині, з дому теплого привезе.

Наталія Іваненко, продавець, Семенівка:
— Тримаємо курей, отож завжди у тормозку варені яйця. А ще сало: сире, варене, печене, яке є. Цибулина. Свіжі помідори, огірки. Взимку вінегрет часто готую. Капусту квашену з грибами. Чоловік у мене в лісі працює. А як свята якісь і після застілля їжа залишається, кладу все, що зосталося. Він у мене невибагливий. Головне не що даєш, а як. Щоб усе акуратно складене, чисті пасочки, серветка (чи туалетний папір)витирати руки. Вони ж у гурті їдять. Потому, хто який обід приніс, судять про дружину. Над тим, хто слабенький тормозок узяв чи взагалі без нічого прийшов, кепкують. Мовляв, уночі погано старався.

Володимир Сулим, працівник пилорами, Чернігів:
— У мене виразка шлунка. Тому моя Катерина завжди мені супчики і бульйончики на роботу дає. У баночці. У нас на роботі плитка є. Виливаю у металеву мисочку, грію. На друге — що дома їдять: картоплю тушковану, рибу, тюфтельки. Аби не дуже засмажене і жирне. Більшість мужиків у нас на роботі солодкоїжки, я теж. Приносять домашню випічку. У кого жінка таким не заморочується, беруть куповані пряники, печиво, цукерки. Хто чаює, а кому розламаний бублик — закуска.

Надія Новодід, домогосподарка, Чернігів:
— Чоловік — водій маршрутки. Встає о пів на п’яту ранку. Я йому зранку свіженький супчик. Прокидаюся о четвертій. Удень відісплюся, він же гроші заробляє. Завжди на роботу наливаю йому повний півторалітровий термос окропу, кава розчинна у нього в машині постійно є. За кермом пильність треба, не дай Боже, куняти зранку чи ввечері. До кави бутерброди, булка з маслом. І обов’язково щось м’ясне: котлети, відбивні, стегенця чи крильця курячі. Хліб. Мужик, який працює, має бути ситий.

Олена Міщенко, у декретній відпустці, Чернігів:
— Чоловіку обід із собою не готую. Він бере тільки термос чаю і булку якусь купує. Старшому синочку до школи давала бутерброд з маслом і ковбасою, яблучко, грушку. Іноді пекла пиріжки з м’ясом, капустою або яйцями та зеленню. Тепер син вчиться вже у шостому класі, брати їжу з дому відмовляється. Говорить, щоб краще гроші давала. Він сам собі купить поїсти. Що купує, можу тільки здогадуватися — сухарики та чипси. Обідати у шкільній їдальні доводиться умовляти.

Костянтин Глюзо, срібнянський військовий комісар:
— Зараз живу поряд з роботою. Ходжу на обід додому. Дорога займає три-п’ять хвилин. А от раніше, коли жив далеко, доводилося брати тормозок. Не встигав ні пішки, ні машиною. Зазвичай носив кашу з підливкою, ковбасу якусь чи котлету. Або сам готував, або дружина. Більше подобалось, коли готувала вона — мені не треба було шукати лотки, різати хліб, складати їжу. Ухопив готовий судок і побіг.
Певний час був комбатом 41 батальйону. Їздив на Схід. Туди можна було взяти з собою тільки те, що швидко не зіпсується. Отож, крім солоного сала, нічого і не віз.

Тижневик «Вісник Ч» №38 (1532)

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

21.09.2015 15:59