Для чого ви економите?

Навіщо відкладають гроші? Чому б їх не витрачати на свої потреби і забаганки?



Юлія Артюх, заступник директора Козелецького районного центру зайнятості:
— Для 5-річної донечки Віктори. Вона зараз швидко росте, то на одяг треба, то на улюблені пазли. Нема навіть з чого зекономити. Ми йдемо в Євросоюз, ціни європейські, а зарплатня українська... Болюче питання. Великі покупки і поїздки навіть не обговорюються, головне не захворіти, а то гаманець пустий залишиться.

Антоніна Кисіль, пенсіонерка, Чернігів:
— На поїздку додому. Я родом із Західної України. Так життя склалося, що за чоловіком увесь вік де завгодно їздила. Та додому завжди тягне. Поки була молодша, двічі на рік примудрялася їздити. Тепер — хоч би раз. Дорога недешева. Та й гостинців родичам відвезти ж треба. Ото й збираю на поїздку усі 12 місяців. Подруги «на смерть» гроші складають, а я — щоб сестер-братів побачити та на могили до батьків сходити.

Надія Сиротенко, пенсіонерка, Чернігів:
— Як це, для чого? В країні війна. Треба, щоб і крупи, і олійка, і цукор, і консерви, і мило було про запас. Гроші гризти не будеш. Дивлюся в новинах, що на Донбасі коїться, кому було куди виїхати, виїхали. А такі, як я, старці, позалишалися. Пенсій не дають, магазини далеко. Спекулянти все утридорога продають. Хоч з голоду помирай. Добре, хоч воїни їх підгодовують. Якщо прийдуть окупанти, відбиратимуть золото, гроші, все цінне. А моя каша їм даром не треба. Так і виживу.

Володимир Гукало, підприємець, Чернігів:
— Якщо збираєш на подорож, автомобіль чи квартиру, економія виправдана. Коли люди скупляють, аби було на чорний день, це дурниця. У мене філософія така. Живи одним днем. Дасть Бог день, дасть і їжу. В труні кишень немає. Толку з тих грошей, що лежать під матрацом? Людина раб цих папірців. Не живе у своє задоволення. А як прийдуть злодії і вкрадуть? Який сенс собі відмовляти в тому, чого хочеш?

Марія Коваленко, продавець, Козелець:
— З чоловіком щомісяця відкладаємо із зарплат певну суму. Збираємо онуці на золоті прикраси. Торік каблучку купили. Позаторік сережки. Нині відкладаємо на ланцюжок і хрестик. У мене, окрім обручки, коштовностей немає. Дивимося серіали, і, буває, показують про сімейні коштовності, які передаються з покоління в покоління. От і мені хочеться своїм нащадкам хоч щось залишити як пам'ять і як засіб вижити у лиху годину. Золото не ржавіє, не гниє, не трухне і не знецінюється.

Наталія Горбатко, продавець, Ільмівка, Городнянський район:
— Щоб платити за електроенергію. Не платитимеш — відріжуть. Щоб було за що посадити, чим обробити картоплю. Хоча посадили її соток 15, вдвічі менше, ніж тогоріч. З минулого року залишилося тонни три, і куди її? Місяць тому приїздили закупівельним. Хотіли по півтори гривні за кілограм, але щоб була одна в одну, як іграшки на ялинку, і щоб уся рожевого кольору. Я кажу: «Дайте мені балончик з фарбою, я вам розмалюю в однаковий колір».
Хто думає про завтрашній день, особливо про дітей, тим без економії не обійтися. Таких, хто не економить, теж вистачає. Живуть одним днем.

Зінаїда Дубінка, пенсіонерка, Ніжин:
— У минулому році економили, щоб поставити новий паркан з металопрофілю. Тепер паркан і нас краще захищає, і глянути на нього приємно. Коли живеш у приватному будинку, завжди щось потрібно підкуповувати. То те, то інше ламається. Але зараз мова ні про які покупки не йде. З нашою пенсією та зарплатами у цьому році вистачає лише на те, щоб економити на їжу та платіжки. Ледве вистачає на прожиття. Добре, що чоловік ще працює, в Києві охоронцем. Та й йому вже з вересня на пенсію. Розраховувати на матеріальну допомогу від дітей — це теж не для нас. Єдиний син — інвалід.

Тижневик «Вісник Ч» №24 (1518)

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

15.06.2015 11:16