«Колюша, братішка, тепер ти з дєнєжкою, купи собі хороше місце»
«Колюша, братішка, тепер ти з дєнєжкою, купи собі хороше місце»
У вбивстві Миколи Петькуна підозрюють 31-річну Віталіну Шаповалову. Першого січня вона прийшла до нього додому і нанесла два ножові удари. Один прийшовся вище пупа. Другий — у лівий бік, де легені і селезінка. Чоловік помер на місці. Ховати Миколу повезли на батьківщину, у село Поліське Козелецького району.
Його п'яного пальцем пхни — упав і спить
Будинок, у якому сталося вбивство, на шість сімей.
— У нас з Миколою день народження в один день, 9 травня. Тогоріч йому 60-ліття справили. У цьому домі він 20 років прожив, як зійшовся з Галею. Вона інвалід другої групи, і він мав другу групу, щось з нервовою системою. Жили з пенсій, а ще він ями для покійників копав. Хто що попросить, допомагав: і пиляв, і дрова рубав. Безвідмовний чоловік був, подільчивий, моєму онукові гостинці носив, — зітхає 44-річна Валентина Романенко. — Було, як вип'є, заматюкається, якісь дурниці почне верзти, прикрикну, заспокоїться. Його п'яного пальцем пхни — упав і спить. Назавтра вже і не пам'ятає, що казав. Нізащо не повірю, що ліз до неї, намагався зґвалтувати. Мо', матюка якого і загнув. Який там секс, йому сьомий десяток пішов, — каже Валентина Михайлівна.
— Не один рік з ним по сусідству прожила, ніяких чіплянь, ніяких натяків на це діло. Добра людина, — приєднується 38-річна Ніна Кузьмич. — Та і дружина у нього 47-річна.
— Микола смачно готував. На Новий рік котлет, риби насмажив. Я до нього напередодні заходила, часничницю брала. Першого січня вранці, о пів на восьму десь, вийшла по дрова, і він теж. Розговорилися. Коля хвалився: «Я на Різдво брата і сестру у гості жду, м'яса натушу, захолод зроблю», — розповідає Валентина Романенко. — Не судилося їм зустрітися.
Ніж укинула в піч
— Про те, що сталося, знаю лише зі слів Галини, вдови дяді Колі. І сусідки Віти, — каже 21-річна Людмила Дорошенко. — Першого січня зранку вони запросили по-сусідськи Віту і Юру у гості, посиділи недовго. Тьотя Галя пішла до подружки, яка живе через три хати. Гості теж пішли. Години через три дядя Коля лежав у кухні неживий. Я туди заходила, як міліція приїхала. У нього штани на кожній нозі були розрізані до коліна. Шматочок ременя відрізаний. І ганчірочки одна чи дві на сорочці лежали, прикривали рани. Перший невеликий ніж знайшли у квартирі Віталіни, у грубці, за коробкою з-під вина. У грубці дяді Колі міліціонери знайшли побиті чарки і два ножі, один у крові. В умивальнику лежала пляшка з-під горілки. До неї прилипло з десяток волосин, Вітиних. Тарілки порозкидані.
Першого січня вона розповідала, що нічого не робила і ніякого стосунку до його смерті не має. Вже другого січня, як її привозили, розповідала, що, коли тьотя Галя пішла у гості, вони знов з Юрою прийшли до дяді Колі. Вона була в махровому халаті. Дядя Коля нібито її коліна торкався, до себе нахиляв, до органу. Хоча я так не думаю. У дяді Колі штани були застебнуті і на всі ґудзики, і на ремінь. Та він і не по цих ділах. До мене ж ніколи не приставав. Ще коли тут хрещена зі своєю донькою жили, ніколи нічого подібного не було.
— Віта красива?
— По ній видно, що п'є.
— Вона розказувала, що Юра, її співмешканець, вийшов покурити,а дядя Коля її побив, взяв ножа і загородив дорогу, щоб не втекла. От Віта схопила ніж і вдарила його. Він похилився, упав, а вона втекла, ніж у грубу вкинула, а потім «швидку» викликала.
— Віта кричала, кликала на допомогу?
— У нас стінка спільна з дядею Колею. Маю маленьку дитину. Отож весь час вдома. Було, як дядько Микола з тіткою Галею сперечаються, нам усе чутно. А тут була тиша, ні звуків бійки, ні криків про допомогу. У Віти лише маленька подряпина на лиці, а у дядька Миколи синці. Юра і Віта тут місяць живуть, а вже не раз билися, одне за одним бігали з ножами. Все через ревнощі.
Може, і в цій історії без ревнощів не обійшлося? Хтось же наставив Миколі синців, ніс побив?
«Вляпався мій Юра у лайно»
Так про сина каже 48-річна Віра Ковбаско.
— І просила, і молила, і плакала — не допомагає. Вона наче йому поробила. Син мене чує, але не слухає. «Без Віти жити не можу, я її люблю. Будеш заважать, повішуся або під поїзд кинуся», — говорить, ледь не плаче, жінка. — Зв'язався на мою голову. А тепер таке сталося. Ще від мене приховували, що Віта близько трьох місяців вагітна. Кому потрібна та дитина буде? Мені? Ні, я ледь ходжу, зі спиною мучуся, не можу на постійну роботу влаштуватися через свої болячки. А мені ж і доньку-школярку треба піднімати. У Віти немає материнського інстинкту, так мати про неї казала. Вітці 31 рік, її доньці — 13. Дівчинку виховує бабуся, бо Віту позбавили батьківських прав, ще й раніше судили. Вони познайомилися з моїм сином, коли вона в охороні на Бобровицькому хлібозаводі робила, а Юра — вантажником.
— Як же її з судимістю взяли в охорону?
— Я і сама б це хотіла знати. Ото з вересня, як зійшлися, і пішло, й поїхало. Вже обоє без роботи. Юрі — 26 років, стільки дівчат хороших у Бобровиці, а йому на тій Вітці світ клином зійшовся. «Будеш проти, відмовлюся від тебе», — так і сказав. Що я могла вдіяти? Краще, коли на виду. От вмовила поселитися поряд, договорилася з хазяйкою. Жили вони у мене за стінкою. Ревнували одне одного так, що і сварилися, і билися. Двічі я Віту п'яною бачила. Не до душі мені це було. А тепер ще й ця історія. Це ж Галя сама їх у гості запросила. Я туди не ходжу, бо вже давно у нас неприязнь з Миколою. Хоч про покійників і не можна казати погане, та у мене добрих слів не знайдеться. Як вип'є, неадекватний робився.
Якось ми з дочкою картоплю копали на городі, про своє говорили. Чим уже йому помішали, не знаю, але він за мною з ножем погнався. Тікали, я впала на колоди, з тих пір зі спиною мучуся. Бувало, людям у двір пляшки порожні кидав, у паркан стукав. Не одна я, кому він допік. От і Віта. Хоч я її не люблю, та все ж не засуджую, бо вона захищалася. Між пальцями у Миколи був затиснутий жмут волосся Віти, розповідали очевидці. Вона фарбувалася у червонястий колір.
— Ви впевнені? Чого ж не кричала, не кликала на допомогу?
— Ну... Вона так розказувала. Микола до неї чіплявся, обзивав усяк, з хати не випускав. Вона хотіла вискочити, так він схопив ніж і сказав: «Сука, іди сюди». Схопив її за волосся, пасмо так і залишилося в Миколиній руці. Віта ж сама викликала «швидку» і нікуди не ховалася. Я думаю, суд розбереться. Мені лише сина шкода, ходить сам не свій, все за неї переживає.
* * *
Підозрювану Віталіну Шаповалову суд відпустив під домашній арешт. Відкрито кримінальне провадження за статтею 115 (вбивство), карається позбавленням волі від 7 до 15 років.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №2 (1443)
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова
09.01.2014 16:37