Жінка з райцентру – сільська чи міська? Чому?

Чернігів — місто, а все, що за межами Чернігова, — село. Такої думки дотримуються жителі обласного центру. «А це ж чому так? — обурюються жителі райцентрів. — Носівка, Ічня, Борзна, Мена, Щорс, Корюківка, Городня, Новгород-Сіверський і т. д. — міста! А ще ж є Ніжин і Прилуки». «Міста, ха-ха, — сміються чернігівці. — Там кури по вулицях ходять. Та що там кури! Корови. На базар на возах їздять». «А хіба на околицях Чернігова корів нема? Вчора їхав з села і бачив. У містах є газ, вода, міська рада, школи». «Може, років двадцять тому і було у ваших містах щось добре, а тепер село-селом». Як сісти за чаркою, до ранку можна обговорювати, що таке райцентр — село чи місто? Ми вирішили спростити завдання і запитати чітко: жінка з райцентру – сільська чи міська? Чому?

Ірина Агієнко, продавець меблевого магазину, Чернігів:
— Сто процентів — сільська. Хоч із Сосниці, хоч з Прилук. Навіть у Чернігові більша половина — село. Відрізняються сільські від міських менталітетом. Міська — пофігістка і ледарка. У сільської в голові більш усе організовано, вона постійно думає, що їй треба зробить за день. Я хоч родом і з села, та мозок у мене міський. Я, певно, єдина з села така ледарка.:)

Сергій Прокопенко, пенсіонер, Чернігів:
— Міська, однозначно. У мене покійна дружина родом з Борзни була. Завжди охайна, доглянута. Ніколи без завивки не ходила. Сільська жінка так за собою не доглядає. У неї в голові тільки кури, корова, свині. Моя ж покійна Ніна ніколи цим собі голову не морочила. Хоча господиня була хороша: у квартирі порядок, готувала смачно. Правда, не завжди хотіла готувати, коли діти виросли. Поки були малі, то смачненьким їх відгодовувала. Як дочки заміж повиходили, трохи розлінилася. Не хотіла мене балувати. Я борщ дуже люблю і картоплю тушковану, а вона рідко їх стала готувати. Все пюрешкою та омлетом перебивалися. Або супом з макаронами.

Олександр Сивенко, заступник міського голови Прилук:
— Прилуцькі жінки — міські. Вони тримають менше господарство, а тому залишається більше часу на себе та свою сім'ю. Жінки молодші за 40 років мають час, бажання та можливість ходити до перукарів, відвідувати салони краси. Вони гарно виглядають, чепуряться, із гарними зачісками, манікюром, макіяжем. Жінки за 50 більш стримані, але доглядають за собою. Є навіть такий вислів: прилуцька жінка, прилучаночка. Що вказує на гарну, доглянуту жінку. А ще балакучу та активну.

Тетяна Похільченко, пенсіонерка, Прилуки:
— Коли я була директором продуктового магазину «Десна», то вважала себе міською. Зачіску робила, очі фарбувала, нігті. Робота хороша була, між людьми завжди. Тож і виглядати треба було відповідно. А тепер уже так околхозилась. Уже не до манікюру. У землі риєшся, за кролями дивишся. У приватному секторі роботи, як у селі. Хто пов'язаний із землею, то де б він не жив, сільська людина, сільська жінка.

Тетяна Федюк, перший заступник голови Семенівської райдержадміністрації:
— Я себе відчуваю не сільською, точно. Не хочу образити сільських жінок, вони нічим не гірші від міських і заслуговують на більше. Жінка з райцентру — вона може бути різною, залежно від ситуації.

Інна Куча, молодша медсестра, с. Іванівка, Чернігівський район:
— Жінка з райцентру — безперечно, міська. У будь-який момент вона може поїхати у місто продати молочне, зайти до магазину за покупками.

Наталія Святкун, продавець, с. Слобода, Чернігівський район:
— Жінка з райцентру — сільська. У неї все одно є город, хазяйство, з якого вона не вилазить. Міській жінці добре: захотів, пішов у кафе посидів або до театру сходив. У місті більше худеньких, які слідкують за собою, їх чоловіки більше люблять.

Ганна Шульга, пенсіонерка, с. Красностав Борзнянського району:
— Тепер у райцентрах багато жінок, що переїхали з села. Та майже всі такі, не місцеві. То які ж вони міські? Хоча жінка, яка переїздить з села у райцентр, дуже змінюється. Звісно, там і газ є (у нас газу в селі нема, населення вимирає), умови життя кращі. Є такі, що як сир у маслі купаються, а не показують цього. А є такі, що у містечко переїде і зазнається. Ідеш по райцентру, бачиш знайому. І ти, і вона сільські. Тільки ти і зараз, а вона у місті тепер живе. Так не здоровкається! Не впізнає немовби! У мене була можливість переїхати у Борзну, та не залишили батьків. Тепер трохи жалкуємо.

Тижневик «Вісник Ч» №45 (1435)

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

07.11.2013 14:56