Чи витримає вода електричний удар?
Чи витримає вода електричний удар?
Інша справа — підприємства. Через чималу ціну на електрику вартість їх продукції та послуг для пересічного українця зростає, та й сама продукція часто стає неконкурентоздатною на ринку, ставлячи підприємства на межу виживання. Покажемо це на прикладі водопостачальників.
За що боролись…
Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» у енергозбереженні є зразком для споріднених підприємств України. Займається цим вже десяток років, і в 2010—2013 роках здійснило комплексну модернізацію всіх насосних станцій водопостачання і п’яти насосних станцій каналізації. Річне споживання електроенергії у порівнянні з 1999 роком зменшилось з 54 млн. кВт. год. до 23—24 (прогноз на 2013 р.). Частково за рахунок зменшення обсягів подачі, але і витрати на подачу 1000 м3 води зараз складають 545 кВт. год. проти 900 десять років тому. Це і є показник ефективності, і якби у державі всі так працювали, енерговитрати на одиницю ВВП вже б наближались до європейських, а так — у 3—4 рази вищі.
Переоснащення здійснювалось за власні й кредитні кошти Світового банку, що у цьому році потрібно повернути. Зробити це можна було б за рахунок зекономлених коштів на оплату електроенергії, яка у собівартості складає більше третини. Але у житті все складніше. Споживання електроенергії зменшується, але омріяної економії не вистачає навіть на операційні витрати. З’явилися заборгованості за підкачку води на теплопунктах ТЕЦ і навіть 700 тис. боргу ПАТ «Чернігівобленерго» за електроенергію, чого не було багато років. Чому? Бо вартість електроенергії для підприємства невпинно зростає. У 2011 році — на 21,6%, у 2012 році — на 5,7%, у 2013 році вже на 7%. Сумарно — більше 36%.
Звідки, що і по чому
Чому зростають ціни і чи є їх зростання об’єктивним? Україна виробляє електроенергії навіть більше потреби. Частка АЕС у виробництві приблизно 47%, теплових станцій — 43%, ГЕС — 6% і ТЕЦ — 4%. Цифри можуть змінюватись, але у незначних межах. Ціни виробників різні, зокрема, на АЕС (станом на 01.01.2012 р.) 1 кВт. г. коштувала 18,99 коп., на теплостанціях — 55,68 коп., на ГЕС — 14,3 коп., на ТЕЦ — 88,13 коп. Середня ціна становила 38,15 коп. Але виробники безпосередньо не продають електрику. Створено підприємство «Оптовий ринок електроенергії», що купляє її у виробників і продає енергопостачальникам — обленерго. До ціни виробника додаються інвестиційна складова, витрати на передачу електрики магістральними мережами та витрати ДП «Енергоринок» на її продаж.
У підсумку на цьому етапі вартість зростає. На 01.01.2012 р. вона була 44,05 коп. Запам’ятайте цю цифру. Далі обленерго постачає електроенергію по розподільчим мережам споживачам. Тарифи визначає Національна комісія регулювання електроенергетики, бо обленерго — монополісти. Тепер питання: чи може вартість електроенергії на цьому етапі збільшитись у 2—3 рази?
Є два класи споживачів. Перший — це ті, хто під’єднані до мереж напругою 35 кВт і споживає понад 150 млн. кВт. г. за рік, другий — інші. Так от, тариф для першого класу зараз 86 коп. за 1 кВт г., для другого — близько 1,20 грн. Серед другого класу опинились і приватні підприємці, організації, установи, і «Чернігівводоканал», хоча якість електропостачання для нього бажає бути кращою і щотижня трапляється одно-два відключення електроенергії, що негативно впливає на якість води. Ця ціна втричі більша, ніж у США, ніж у Норвегії (9 євроцентів), Німеччині (8,59), Нідерландах (3,57) тощо. Можна зрозуміти ситуацію, коли у нас нема власного газу, а імпортний дорогий, але навіщо знищувати власну промисловість і комунальну галузь цінами на електроенергію, якої у нас вдосталь? При цьому ціна на електроенергію, що ми експортуємо, вдвічі менша.
До речі, коли мова йде про населення, енергетики і власники енергопідприємств стверджують, що вартість електроенергії і для нього має бути на рівні 1,10 грн. Зробіть висновки самі, адже населення споживає у побуті не більше 15% всієї електроенергії і звичайно має платити 50—60 копійок, але аж ніяк не 1,10.
А далі що?
Якщо така цінова політика буде тривати, нічого гарного не варто очікувати — навіть ті водоканали, що не мали боргів, приєднаються до тих, хто вже накопичив їх десятки і сотні мільйонів. Причому найбільше постраждають такі, як чернігівський, що вклали кредитні кошти в енергозбереження, але через збільшення тарифів на електрику нічого не можуть отримати. А кредити треба віддавати. Щодо «Чернігівводоканалу» ситуація взагалі дивна. Держава виділяє кошти на компенсацію різниці у тарифах, а енергопостачальники відмовляються зробити залік за електроенергію. І це залишається поза увагою незалежного регулятора НКРЕ. Того самого, що приймає рішення про підвищення її вартості. Виникає ще одне питання: чому це підвищення не погоджується з іншим регулятором — Нацкомпослуг? Чи може потрібен ще один регулятор, який був би суддею між вже існуючими? А поки шлях іде до руйнації галузі, і для її припинення хтось має сказати вагоме слово.
Олександр Зінов’єв, тижневик «Чернігівські відомості» №20 (1158)
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Сум Новости Чернигова
16.05.2013 16:24