Шукали в Києві, а знайшли в у Ніжині

Микола Романенко з Петрової Слободи у дев’яності роки мав хорошу роботу на виробництві в Корюківці. Мешкав у батьків, до місця роботи діставався велосипедом.

Чоловіка поважали на роботі. Були у нього грамоти, подяки.

Згодом Микола одружився. На початку подружнього життя був уважний до дружини, діток, які з часом з’явилися. Вчасно приносив додому зароблене. Але згодом почалися неприємності, на виробництві стали затримувати зарплату. Дружина Вікторія теж заробляла небагато.

Все б нічого, та Микола почав зазирати в чарку. У родині розпочалися сварки.

Пияцтво не припинялося. Та були у Миколи порядні товариші, які допомагали, чим могли. Один з них, Олександр, сказав: «Миколо, досить пиячити! Ось, даю тобі гроші, їдь до Києва. Влаштуйся на роботу, а про горілку забувай».

Микола подякував за підтримку. Але поїхав до столиці, чомусь не повідомивши про це ані батькам, ні дружині.

Якось літнього дня до Корюківського райвідділу внутрішніх справ зайшла заплакана жінка, яка повідомила: «Допоможіть, зник чоловік. Мені тепер важко, бо маю двох малих дітей».

Працівники карного розшуку записали необхідні дані, прикмети чоловіка,
його товаришів... Уже невдовзі Миколу Романенка оголосили у всеукраїнський розшук. Земляки Миколи підтверджували, що той справді «вів гіркий спосіб життя». Міг вештатися у Корюківці, Маховиках, Соснівці, інших селах. Від роботи у приватних господарствах не відмовлявся, трудився з товаришами. Платили їм горілкою або грішми.

Міліція дізналася і про тих людей, які допомагали йому відшукати роботу у столиці. А сам Микола не відгукувався, не телефонував рідним. Батьки його різне думали: «Куди ж він подівся? А можливо, немає серед живих...».

...Минали місяці. У сусідніх районах знаходили мертві тіла молодих людей - не збігалося... Оперативники не припиняли пошуки. Досвід підказував, що Микола живий, але перебуває не в Києві.

Правоохоронці не помилилися. Виявляється, Микола жив і працював у Ніжині, про що повідомили корюківській міліції. Коли Миколі повідомили, що його шукають рідні, він пообіцяв зателефонувати батькам, що невдовзі і зробив. А от повертатися на рідну Корюківщину чоловік відмовився...

(Імена та прізвища зі зрозумілих причин змінено)

Корюківський район

Віктор Божок, газета "Чернігівщина" №17 (397) від 25.04.13

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

29.04.2013 12:22