Проблеми і можливості шкільної медицини

Відправляючи дитину до школи за новими знаннями, батьки переймаються і про найголовніше — збереження здоров’я і життя своєї дитини. І приводів для занепокоєння у них немало. Загальновідомо, що з віком стан здоров’я школярів погіршується. Протягом 9-11 років життя дитини основним соціально-детермінуючим фактором виступає школа. Доказано, що вплив внутрішньошкільного середовища на здоров’я дітей у початкових класах складає 12,5%, а до кінця школи збільшується у 2 рази.

Серед основних впливових факторів загальнопризнані: порушення існуючих санітарних норм і правил утримання загальноосвітніх закладів, незбалансоване харчування, недостатність чистої питної води, нераціональна організація навчального процесу, недостатній рівень валеологічної освіти і, як наслідок, висока поширеність шкідливих звичок, малорухливий спосіб життя, руйнівна для здоров’я поведінка.
Тому сучасний навчальний заклад повинен виправдовувати надію батьків на збереження і зміцнення здоров’я дитини.
Згідно з діючим законодавством України, медичне забезпечення школярів на рівні загальноосвітнього закладу покладено на лікаря дошкільно-шкільного відділення дитячої поліклініки. При цьому шкільний лікар, працюючи на одну посаду, згідно з нормативом, повинен здійснювати медичний нагляд за 2,5 тисячами учнів, а медична сестра (фельдшер) — за 700 учнями. У зв’язку з тим, що школи в м. Чернігові є в більшості своїй малочисельними, під контролем лікаря знаходиться в середньому від 2 до 3-4 навчальних закладів. У відповідності до цього, присутність лікаря в школі можлива тільки 1-2 рази на тиждень. Якщо врахувати, що лікарі, які працюють у відділенні з надання медичної допомоги у навчальних закладах, пенсійного віку, і відділення укомплектовано фізичними особами всього на 50%, то перспектива якісного медичного забезпечення школярів, на жаль, невтішна. Причини даної ситуації — у низькій заробітній платі медичних працівників, непрестижності їх праці, що призводить до відтоку і плинності медичних кадрів. І є перепоною для приходу молодих спеціалістів. Спеціальних навчальних програм з підготовки лікарів і середнього медичного персоналу для роботи в навчальних закладах усіх рівнів акредитації не існує. Звичайно, автоматично об’єми роботи, які не виконує шкільний лікар, перекладаються на плечі дільничного педіатра, про завантаженість якого можна судити за чергами в дитячих поліклініках. Медичний працівник, на думку фахівців і батьків, повинен бути присутнім у навчальному закладі протягом усього робочого дня для надання екстреної невідкладної допомоги при виникненні гострих станів, загострення захворювань, травм та інших звернень учнів і педагогів. Але як це можна забезпечити при такій ситуації?

Сферою діяльності шкільного лікаря є: імунізація, санітарно-епідемічний нагляд, здійснення заходів раннього виявлення захворювань (обов’язкові медичні профілактичні огляди), профілактика факторів ризику розвитку захворювань, контроль за харчоблоком і харчуванням дітей, за проведенням уроків фізкультури й таке інше.
Під час профілактичних оглядів у навчальних закладах офіційно виявляється величезна кількість дітей з відхиленнями в стані здоров’я: захворювання очей і придаткового апарату, опорно-рухової системи, шлунково-кишкових захворювань, нервово-психічних станів, захворювань серцево-судинної системи й інших.
Активна участь населення в оцінці праці медпрацівників сприяє вдосконаленню системи охорони здоров’я дітей. Опитування батьків показали, що 45,2% задоволені існуючою системою медичної допомоги в навчальних закладах, але достатньо високий відсоток оцінює її як незадовільну, що викликає певну занепокоєність. При вивченні науковцями особливостей формування здоров’я учнів середнього шкільного віку, які навчаються в традиційних навчальних закладах і коледжах та ліцеях з повною структурою уроків, встановлено, що підвищений об’єм навчального навантаження при недостатній рухомій активності негативно впливає на стан здоров’я учнів. Доказано, що існує пряма залежність між об’ємом навчального навантаження на одного учня і кількістю морфофункціональних відхилень, рівнем загальної захворюваності, показниками розповсюдження захворювань органів дихання, органів зору, придаткового апарату. Середня успішність учнів взаємопов’язана з розладами психіки і поведінки, частотою хронічної патології.
Навчальний процес пов’язаний з необхідністю довготривалого сидячого положення, формування статичного напруження м’язів спини і низькою руховою активністю, що призводить до застійних процесів у системі кровообігу. Відсутність фізичного навантаження на суглоби нижніх кінцівок призводить до порушення формування суглобів і їх деформації. Тому виникає необхідність суміщати навчальний процес і динамічне навантаження на всіх етапах навчального процесу, необхідно змінювати стереотип ведення уроків у навчальних закладах.

Стан опорно-рухового апарату є критеріальним показником стану здоров’я в цілому. Однією з необхідних умов нормального формування опорно-рухового апарату в дитячому підлітковому віці є відповідне положення хребта і стоп (правильна осанка за столом, хода, положення під час сну). У дітей з порушеннями постави знижена життєва ємність легенів, зменшена екскурсія грудної клітки і діафрагми, що негативно впливає на діяльність серцево-судинної системи, порушується нормальна діяльність органів черевної порожнини (травлення, виділення, репродукції). Тому найважливішим пріоритетним напрямком сьогодні є своєчасне виявлення порушень і захворювань опорно-рухового апарату, а також їх профілактика і корекція. Найбільш поширений показник таких порушень припадає на 5—6 класи (11—12 років) на препубертатний період.
Дуже важливим розділом профілактичної роботи є формування у школярів навиків здорового способу життя. Досвід зарубіжних і українських фахівців свідчить, що правильно організована пропаганда медичних і гігієнічних знань серед учнів сприяє зниженню рівня захворюваності й смертності, допомагає виховувати здорове, фізично загартоване населення. Для цього потрібно шляхом впливу на індивідуальні звички, зміну світогляду, з метою особистої зацікавленості й відповідальності за збереження свого здоров’я і здоров’я своєї сім’ї, колективу і суспільства в цілому, реалізовувати загальнодержавні профілактичні програми на всіх вікових рівнях освіти.
Доказано науковцями, що впровадження профілактичних програм на рівнях загальноосвітніх закладів, таких як організація класів зі спортивним напрямком, класів зі спеціальними розробленими програмами оздоровлення і відповідними санітарно-гігієнічними нормами навчання, дозволяє значно покращити показники здоров’я школярів. А саме: нормалізувати гостроту зору у 25%, зупинити прогресування міопії в 11% школярів, покращити поставу в 44% школярів, зменшити захворюваність на гостру респіраторну інфекцію у 2 рази, нормалізувати роботу нервової системи у 12,4% дітей з функціональними розладами. Організація і проведення уроків з активним динамічним навантаженням призводить до підвищення розумової працездатності в 3 рази, але під час проведення таких занять необхідно забезпечити відповідний мікроклімат (температуру, вологість, газовий склад повітря).

Діти — це наші інвестиції в суспільство майбутнього. На сьогодні дуже актуальною є проблема реорганізації шкільної медицини, тому що від неї залежить своєчасне формування груп ризику й адекватність оздоровлення школярів. Але очевидно одне — у медичних працівників повинна бути можливість для якісного надання медичної допомоги на високому рівні, а школярі повинні мати можливість отримання цієї допомоги. Успіху можна досягти тільки за умови комплексного підходу до збереження здоров’я дітей вченими, практичними лікарями, педагогами, сім’єю та державою.

Ганна Якубова, головний лікар дитячої поліклініки № 2, тижневик «Чернігівські відомості» №14 (1152)

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

09.04.2013 13:31