Господарі землі, але не господарі становища...

Або хто встановлює правила гри у Мартинівці.

Останнім часом в нашій країні склалася дивна ситуація, власне, парадокс, - правила гри на ринку оренди землі сільськогосподарського призначення встановлює не арендодавець-землевласник, а... орендар. Виходить, що приватна власність на землю фактично не дає жодних прав законним власникам паїв. Тоді як справжніми господарями землі почуваються саме орендарі. Про це свідчать події в різних регіонах України. Але навіщо далеко ходити? На Чернігівщині також час від часу виникають земельні конфлікти. І до цього, на жаль, у нас звикли. Так, раніше до редакції «Чернігівщини» телефонували доведені до відчаю селяни з Бобровиччини, які повстали проти свавілля орендарів. Потім вони «передали естафету» ніжинцям. А нині й ічнянці наважилися звернутися до нечесних орендарів через пресу.

Вигідні умови - щедрий інвестор?

До села Мартинівка Ічнянського району у 2011 році зайшов новий інвестор  ПП «Агропрогрес». Його засновник, народний депутат України Іван Куровський запропонували людям надто вигідні умови співпраці. На відміну від інших орендарів, які на той час сплачували 3% річних за користування земельним паєм, у «Агропрогресі» пообіцяли аж 9%. Не менш привабливим було те, що довірені особи пана Куровського запевнили, що новий орендар бере в оренду всю землю сільськогосподарського призначення, в тому числі сіно-жаті і пасовища.

- Багато хто зрадів, що нарешті і на землях Мартинівської сільської ради пануватиме справжній господар, який рахується з людьми. Розуміючий, порядний - саме так тоді характеризували селяни Івана Івановича, - розповідає власник паю Віталій Тригуб. - 9% річних - це достойна плата за землю, яку селяни заробили щоденною копіткою працею. Більш того, при укладанні договору оренди було обумовлено, що ПП «Афопрогрес» забирає в оренду всю землю сільськогосподарського призначення. Про те, що сіножаті і пасовища не розорані і не можуть бути розораними, бо розташовані в природоохоронній зоні річки Остер, представники орендаря були проінформовані. Але все одно обіцяли їх орендувати, На перший погляд, все йшло як по маслу. Та обдуреними врешті-решт лишилися не хто інший, як... селяни.

Нововведення від новоствореного підрозділу.

У 2012 році в селищі Парафіївка, що неподалік Мартинівки, розгорнув свою діяльність новостворений підрозділ ПП «Агропрогрес»

- ТОВ «Парафіївка-Прогрес». Почався довготривалий процес укладання додаткових угод, але вже на дещо інших умовах...


- При підписанні додаткових угод до договору оренди земельноі ділянки використовувалися неправомірні дії з боку орендарів,- запевняє житель Мартинівки пенсіонер Володимир Крутась.

- По-перше, зі створенням нового товариства змінилися, як кажуть, правила гри. Відсоткова ставка з 9% річних змінилася на 5%. Таким чином, керівництвом новоствореного підрозділу без згоди на те землевласників перший аркуш типового договору було замінено на інший, де, на перший погляд. всі умови залишилися без змін, окрім найголовнішої - відсоткової ставки. Пояснювати ніхто нічого не схотів. «Все в юридичній площині», запевнили нас. Але ж це звичайнісіньке заволодіння чужим майном! Проте ще більше вразило те, що при підписанні додаткових угод, якщо орендодавець не хотів ставити свій підпис там, де вказано пальцем, йому погрожували взагалі не розрахуватися за 2011 рік. Оце вам і щедрий інвестор! Чимало додаткових угод підписувалися не власником паю, а сторонньою особою, яка посилалася на те, що має довіреність. Але, вибачте на слові, жодна довіреність не прикріплена до додаткових угод, як того вимагає законодавство. І взагалі, якщо розібратися, то довіреність, згідно закону «Про нотаріат», має засвідчуватися нотаріусом, якого люди в очі не бачили.


- Оце так зі мною вчинили. Думають, Мабуть дурна, бо лише два класи закінчила, так ми самі за неї все зробимо, - підключається до розмови одна з найстарших мешканок села Олена Гуржій. - Я ніякої угоди не підписувала, а коли дізналася, що таке по селу розповідають, побігла до уповноваженої Галини Васильченко, а вона мені каже: «Все ви підписували - шукайте вдома». Я прибігла в хату плачу, шукаю по всіх закутках ту угоду, а її ж то немає. Пішла до сусідки - розповідаю їй, а вона мені каже: «...не дивуйтеся, ви не одна така у селі, за кого так звана «довірена особа» все повирішувала». Ну хіба це Справедливо?! Звичайно, Ми не досить освічені, та це не означає, що взагалі безголові і з нами треба так вчиняти.


За словами селянина Миколи Тюткала, з тими, хто сподівався здати в оренду свої сіножаті і пасовища зовсім нічого не ясно.

- Минуло два роки, але підписані договори оренди по цих землях не зареєстровані в Ічнянському відділі земельних ресурсів і, відповідно, за їх використання не виплачується орендна плата землевласникам. Ось так лишилися ми біля розбитого корита.

Від міліції до Верховної Ради

Мартинівці намагаються встановити справедливість на своїх землях, тому склавши  руки не сидять. Вже написали колективного листа до керівництва ТОВ «Парафіївка-Прогрес», до Ічнянського РВ УМВС Українців Чернігівській області, до прокуратури... Інколи, аби розрадитись, люди жартують, мовляв, за ті гроші, що вони витратили на телефонні розмови із довіреними особами нардепа, керівництвом ТОВ «Парафіївка-Прогрес» і одностороннім листуванням до вищих органів державної влади можна було пишну гулянку в селі організувати.

- Письмово зверталися і до депутата Верховної Ради Івана Куровського. Та представники народного обранця нам відповіли, що там нічого не отримували. Ми вже хотіли з поштою сваритися, бо це все ж таки лист на замовлення, аж потім виявилося, що його просто згубили у Раді, - обурюється пан Тригуб.

- 16 червня 2012 року я знову написав Листа Івану Івановичу. Через три дні мені прийшло повідомлення, що лист було вручено 18-го червня, але віз і нині там.

- Вели ми переписку з багатьма інстанціями,. - показує купу паперів Володимир Крутась.

- Все марно. Потім увірвався терпець і я написав до УМВС України в Чернігівській області. І тут справа, здається, зрушила з місця. Від начальника Управління пана Михайлика 31-го січня надійшла відповідь (цитата): «Враховуючи, що в діях посадових осіб ТОВ «Парафіївка-Прогрес» вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею. 190 КК України, матеріали перевірки слідчим відділом Ічнянського РВ УМВС в Чернігівській області 26.01.2013 внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування».

Позиція ж сільського голови Григорія Прокопенка з приводу наболілого земельного питання - нейтралітет. «Ми не маємо права ставати на будь-яку сторону, - говорить сільський чиновник. - Єудине, що може зробити сільська рада - надати приміщення для зборів, на яких орендарі з орендодавцями вирішуватимуть нагальні проблеми».

А от землевпорядник сільської ради більш чітко змалював ситуацію. Керується Василь Ткаченко принципом: «Краще синицяв руках, аніж журавель в небі».

- Мій земельний пай ще з 2001 року в оренді у ЗАТ «Кремінь». Я задоволений насамперед самими господарями цього товариства! Які й селу допомагають, і сівозміни дотримуються, як того вимагає законодавство. Та  й орендна ставка, яка становить 15%, мене повністю влаштовує. Коли в село зайшов «Агропрогрес», у мене виникли сумніви не лише через захмарні відсотки, а й через те, що обіцяли взяти в Оренду всі землі, навіть кормові угіддя, які ніхто ніколи не брав. Бо це малопродуктивні, частково заболочені землі. І я вирішив лишитися з тими господарями, яким довіряю, з якими можна чесно працювати.

У Товаристві з обмеженою відповідальністю «Парафіївка-Прогрес» вдалося поговорити із заступником директора Наталією Гнідою, яка на момент створення підрозділу була директором.

- У 2011 році представники ПП «Агропрогрес» запропонували жителям Мартинівки вигідні умови співпраці. Дуже велика кількість людей одразу перейшла до Нового орендаря, - розповідає Наталія Михайлівна. - І не дивно, бо тут пообіцяли виплачувати 9% річних за користування земельним паєм. На той час селяни у інших орендарів отримували лиШё 3%. Проте у 2012 році змінилася грошова вартість землі. Якраз у цей час розпочало свою діяльність новоСтворене товариство «Парафіївка-Прогрес». Через те, що договір оренди землі став недійсним, почали укладати додаткові угоди, у яких зазначалася нова орендна ставка - 5%. Із землевласниками, з якими ми заключили договір у 2012 році, чітко вказувалася нова грошова ставка. З документами жодним проблем не було. Махінацій з нашого боку - також. Після Підписання всі договори - з угодами і без - були направлені в Держомзем, де довго тривав  процес реєстрації. Коли нам повернули договори, ми їх роздали людям. Ми повністю змінювали договір. А не першу сторінку, як запевняють деякі мартинівці.

Проте договори і додаткові угоди пані заступник показати кореспондентові «Чернігівщини» не змогла, Мовляв, всі вони на перевірці у Києві.

- Але чому частина селян не бажає надалі співпрацювати з ТОВ «Парафіївка-Прогрес»?

- Усе просто. У нас з’явилися конкурентні які переманюють до себе людей.

На чиєму боці правда - вирішить досудове розслідування. Але інколи після тривалого спілкування з селянами виникає підозра, що на землях Чернігово-Сіверщини вже почався неформальний розподіл землі. І зазвичай це робиться без відома, ба, навіть всупереч інтересам власників земельних паїв. То що ж виходить: господарі землі зовсім не є господарями становища?

Сніжана Божок, газета "Чернігівщина" №9 (389) 28 лютого 2013

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

05.03.2013 14:00