Гастролі Житомирського театру в Ужгороді: жертв і руйнувань немає

Для ужгородських гастролей вибрано три вистави: для найменших – «Муху-цокотуху», для дорослих - молодіжна драма «Втеча з реальності» та драма «Украдене щастя».

«Це колись життя у місті пожвавлювалося, коли до нього вступав драгунський полк. Зараз роль такого полку виконує заїжджа театральна трупа. Днями Ужгород відвідав Житомирський український академічний музично-драматичний театр ім. І.Кочерги. Жертв і руйнувань немає. Хоча як сказати. За багатьма статистичними показниками Закарпатська область найближча до Житомирської, особливо що стосується культурної інфраструктури.  Правда, Житомиру набагато важче тримати обличчя, ніж Ужгороду чи Мукачеву, бо упродовж десятиліть (коли не століть) з нього все висмоктує сусідній Київ. Те, що поліщуки все-таки героїчно опираються такому «пилососу», викликає повагу. Принаймні, ці гастролі стали подією. Для дітей показано «Муху-цокотуху» (режисер І.Антонюк), для дорослішої аудиторії – ще дві вистави. Найсильнішою рисою даного театру є його музично-хореографічна складова. Театр музичний не тільки за назвою, а й за духом, за своєю натурою, за генетичним кодом. Інша особливість – ювенальність, молодіжність трупи. У принципі, віковий склад там збалансований, як і має бути, але акторський «підлісок»  настільки кидається у вічі, що сцена перетворюється на подіум. І ще – це дуже режисерський театр. Три спектаклі – чотири постановники, максимально не схожі одне на одне», - пише Сергій Федака у своєму блозі на Закарпаття онлайн.

Відео телеканалу «Тиса-1»

До речі, Закарпатський театр днями гастролював у Житомирі і його вистави не залишили байдужими місцевих театралів.

«Артисти Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру імені братів Ю.-А. та Є. Шерегіїв  днями  знову завітали до Житомира на гастролі. Як і у минулий приїзд –  а це було навесні 2011 року – закарпатці поставили перед собою двоєдину задачу: по-перше, здобути касовий успіх, по-друге, не залишити голови й серця вимогливого глядача без їжі інтелектуальної та духовної, а ще й самим втіху від творчого процесу мати. Як і минулого разу, різниця між так би мовити засобами досягнення мети (тоді «Обережно – жінки!» Андрія Курейчика і «Ласкаво просимо, пане Майор!» Іштвана Еркеня)  була відчутною, але такого драматургічного, естетичного, стилістичного дисонансу між п’єсами, представленими під час останнього візиту, важко було собі уявити», - пише у своєму блозі на Житомир.info Олена Білошицька-Костюкевич.

Повний текст відгуків про гаастролі театрів можна почитати за посиланням: «Той ще театр» та «Гості зі Срібної Землі–2».

Житомир.info

Джерело: Житомир.info

Категорії: Новости Житомира Новости Ужгорода Новости Мукачево