Доктор Валерій Дубров: "Туберкульоз - це хвороба бідних"
Валерій Дубров
***
Довідка
Премія Миру Гузі (Gusi Peace Prize International) започаткована на Філіппінах у 2002 році і за задумом засновника є азіатським аналогом Нобелівської премії. Премія Миру Гузі присуджується за досягнення в різних номінаціях: миротворчість, дипломатія, гуманітарна та соціальна робота, освіта, благодійність, а також - за досягнення в різних галузях науки, таких як медицина, фармацевтика, юриспруденція.Кожного року нагороджуються 10-20 лауреатів, яких 'обирають з більш ніж тисячі но-мінантів. Цього року два десятки лауреатів з різних країн світу отримали цю премію.
***
- Валерію Павловичу, розкажіть, що це за препарат і чому у вітчизняних лікарнях не використовували його раніше?
- Це гомеопатичний імуномодулятор: «Енерсель», яким ми лікували хворих нашої лікарні і за дослідження якого я власне отримав премію. Взагалі є велика кількість різник імуномодуляторів, деякі з них ми також застосовуємо в лікуванні. А цей я побачив уперше в 2009році, до Чернігова він потрапив випадково. Один мій знайомий працює в американській компанії, що випускає цей препарат. Він і показав мені його. Якраз тоді в нашій області, та й по всій Україні склалася катастрофічні ситуація з нестачею протитуберкульозних препаратів. І я вирішив спробувати «Енерсель.». Ми домовилися, що американці нададуть нам його як гуманітарну допомогу. Взяли дозволи в обласної адміністрації, препарат пройшов усі узгодження, зареєстрували його у Міністерстві охорони здоров’я України. Через деякий час ми отримали ліки.
Спочатку відібрали ЗО хворїіх - пацієнтів нашого тубдиспансеру, які дали свій дозвіл на те, що ми будемо застосовувати в процесі їх лікування ці ліки. Один флакон цього препарату коштує 100 доларів. Хворому потрібен якраз, один флакон на день; щоб його вколоти та робити ним же інгаляції. Щотижня ми брали аналізи мокропроб на виділення БК (бактерія Кока) у пацієнтів, які лікувалися «Енерселем». Виявилося, що вже на 40-й день пацієнти ставали безпечними для оточуючих, тобто зникав ризик передачі інфекції. Якщо чеСно, навіть я сам не очікував такого ефекту.
- Як Ви потрапили в номінацію?
- Як номінанта на премію мене подали американці, котрі власне й надали нашому диспансеру гуманітарну допомогу. Взагалі всі перспективні кандидати мають бути анонімно рекомендовані якоюсь організацією. А після того як дослідження препарату «Енерсель» у нашому диспансері дали гарні результати, американські колеги вирішили, що я гідний премії. Крім того, перед тим як я потрапив у Списки номінантів, комісія, до. якої входять представники різних країн і галузей науки та культури, ознайомилася зі статтями, що їх ми публікували у наших та американських медичних журналах за результатами досліджень. Також вивчається біографія людини, враховується стаж роботи, мабуть, було враховано мою миротворчу діяльність в Алжирі у 80-х роках, де ми з колегами рятували населення від туберкульозу.
— Як тепер діставати цей препарат? Чи буде він надалі надходити нам у якості гуманітарної допомоги?
- Зараз «Енерселя» у нас залишилося зовсім небагато, доки це гуманітарна допомога, нашим хворим його вводять безкоштовно. Але це не може тривати постійно. Як буде далі, поки що не можу прогнозувати. Звичайно, я б дуже хотів, щоб у Чернігові збудували фабрику, яка буде фасувати ці ліки і звідси розповсюджувати по всій Україні. Навіть з мером Соколовим я говорив на цю тему. Він не проти, землю обіцяв виділити, але як завжди все впирається в кошти. Американці, які випускають препарат, не хочуть фінансувати 100% вартості будівництва, і я їх розумію. Вони готові запустити проект з розрахунку 50/50. Тому зараз на ці 50 відсотків слід шукати спонсора.
- Валерію Павловичу, що Ви отримали в якості винагороди (адже, наскільки мені відомо, лауреат Нобелівської премії, наприклад, отримує чек на мільйон доларів)?
- Моя винагорода - це ось цей диплом лауреата, - говорить доктор Дубров і показує на стінуі де висить нагорода.
- Немає ніякої грошової винагороди. Прилітаєш на церемонію нагородження - отримуєш премію, не прилітаєш - вона анулюється. Зате надається гуманітарна допомога, яку представляє лауреат. Коли я повернувся з Філіппін, нам у диспансер вже надіслали японський бронхоскоп вартістю 12 тисяч доларів, а ще 12 японських інгаляторів (З тисячі доларів кожен). Там із цим дуже просто, сказали отримаєш - і отримав. Зараз готую листа принцесі Кувейту -вона обіцяла допомогти з комп’ютерним томографом, а він коштує 5 мільйонів гривень.
- Як проходила церемонія?
- Найбільше вразило ставлення людей. Усі Дивляться на тебе так, ніби ти якась суперзірка. По всьому місту висять білборди з фотографіями лауреатів. Натовпи людей ходили за нами, просили автограф, фотографувалися, консультувалися. У нас була дуже насичена програма. Відбувалися зустрічі в лікарнях, проходили лекції, прес-конференції.
Сама церемонія, на найвищому рівніЦ Обов’язковою умовою була форма одягу - смокінг. Саме з ним виникли складнощі. В Чернігові я не зміг підібрати підходящого розміру. Навіть у наш драмтеатр звертався,: хотів взяти в прокат, але й там не знайшлося. Костюм довелося пошити, причому за одну ніч, без примірки, я тільки сказав свої розміри.
- Якою є зараз ситуація в області із захворюваністю на туберкульоз?
- Останніми роками ситуація трохи покращилася. Якщо декілька років тому в Чернігові й області реєструвалося більше 80 випадків захворювання на 100 тисяч населення, то минулого року - лише 62. Зараз ми відслідковуємо групи ризику за соціальним показником. Наприклад, минулого року виявлено 600 осіб, хворих на туберкульоз. Із них 75% - пенсіонери і безробітні. Далі у групі ризику люди, що працюють на шкідливих виробництвах, потім ті, хто повернувся з місць ув’язнення, алкоголіки, наркомани. Кожен лікар знає ці групи і відслідковує ситуацію.
На сьогодні в нашому диспансері перебувають на лікуванні 560 пацієнтів. І це в стаціонарі. Рівень захворюваності серед дітей та підлітків за останні 5 років - від 8 до 15 осіб на рік. Порівняно з іншими областями у нас непогані показники. До речі, якщо спостерігається зниження захворювання серед дорослого населення, то й діти менше хворіють.
Туберкульоз - це соціальна хвороба. Її ще називають хворобою бідних. Я завжди говорю: «Якщо людина добре харчується, вона ніколи не захворіє на туберкульоз». Ну і, звичайно, необхідно бодай раз на рік проходити флюорографію. Не для нас - лікарів, а для себе, щоб бути впевненим, що ваші легені чисті!
Марія Савіна, газета "Чернігівщина" №3 (383) от 17.01.13
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова
22.01.2013 11:43