Випадки застосування звичайної ціни з 1 січня 2013 року

У Податковому кодексі України (далі ПКУ) продовжена традиція трьох законів (Закону про прибуток, Закону про ПДВ і Закону про ПДФО) у вигляді використання звичайної ціни, застосування якої робить істотний вплив на обчислення податків.

В ПКУ правилам визначення звичайної ціни присвячена спеціальна ст. 39 "Методи визначення і порядок застосування звичайної ціни".

В пп. 14.1.71 ПКУ також приведено визначення терміну "звичайна ціна" - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлене цим Кодексом. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Випадки, при яких слід застосовувати звичайну ціну, описані як в ст. 39 ПКУ, так і в різних розділах, присвячених окремим податкам (зборам).

Проте для періоду до 1 січня 2013 року в ПКУ встановлені особливості застосування звичайних цін. Так, спеціальна для звичайних цін ст. 39 згідно п. 1 р. XIX ПКУ вступає в силу 1 січня 2013 року.

Розглянемо підстави для застосування звичайних цін після 01.01.2013 року.

ПДВ

Визначення постачання товарів (пп. 14.1.191 ПКУ) і постачання послуг (пп. 14.1.185 ПКУ) включають операції не лише по власне продажу (відчуженню) товарів, наданню послуг, але і по використанню запасів, необоротних активів і навіть послуг в не оподатковуваних ПДВ операціях і/або поза господарською (виробничою) діяльністю. Для цих складових термінів постачання товарів/послуг в ПКУ передбачені різні правила застосування звичайних цін.

Постачання у вигляді відчуження товарів/послуг

Передусім, незалежно від категорії покупця, типу угоди з продажу, продавець - платник ПДВ завжди повинен визначати податкові зобов'язання виходячи з ціни, яка вище ціни договору або звичайної ціни.

Якщо ж операція відчуження товару/послуги безоплатна, у тому числі у рамках дарування, з частковою оплатою, в рахунок оплати працівникам, база оподаткування, якщо вона встановлена в контракті (договорі), визначається виходячи з контрактної (договірною) вартості, але у будь-якому випадку не нижче звичайних цін (п.188.1 ПКУ).

Це правило охоплює усі операції постачань у вигляді відчуження запасів, послуг, інших оборотних і необоротних активів і не має виключень.

Зміна напряму використання необоротних активів

Якщо по яких-небудь необоротних активах платник податків скористався правом на податковий кредит, а згодом такі активи або послуги були використані в якій-небудь з операцій:

- які не є об'єктом обкладення ПДВ,

- звільнених від обкладення ПДВ,

- перекладу необоротних активів до складу невиробничих,

- не пов'язаних з господарською діяльністю,

і при цьому відсутній облік необоротних активів, платник податків повинен визнати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни (п. 189.1 ПКУ).

Слід зазначити, що даний випадок застосування звичайної ціни повинні враховувати особи, які не є платниками податку на прибуток і не ведуть бухгалтерський облік необоротних активів (це ті категорії суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, які ведуть спрощений бухгалтерський облік згідно п. 8 П(С) БУ 25, або фізичні особи, які не ведуть бухгалтерський облік).

Якщо відбувається зміна напряму використання товарів, послуг, необоротних активів у осіб, які ведуть їх облік, то усі платники податкові зобов'язання визначають виходячи з вартості придбання товарів/послуг або із залишкової вартості необоротних активів на початок періоду, в якому сталася зміна напряму їх використання, в усіх випадках, описаних в п. 198.5 ПКУ.

Ліквідація основних засобів

При ліквідації основних виробничих або невиробничих фондів платник податків повинен нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни, але не нижче балансової вартості основних засобів на момент ліквідації (п. 189.9 ПКУ).

Податкові зобов'язання нараховувати не треба, якщо:

- основні фонди ліквідовуються не за ініціативою платника (крадіжка, знищення і т. п.) податків;

- основні фонди ліквідовуються за ініціативою платника податків, але він надає в орган ДПС документ про знищення, розбирання або перетворення основного засобу, після чого його не можна використати по первинному призначенню.

Анулювання реєстрації платника ПДВ, який раніше скористався правом на податковий кредит

У останньому звітному періоді не пізніше за дату анулювання реєстрації платника ПДВ така особа зобов'язана визнати податкові зобов'язання в частині товарів /послуг, необоротних активів виходячи з їх звичайної ціни (п. 184.7 ПКУ).

При цьому є дві умови і одне виключення з цього правила:

1) податкові зобов'язання признаються, якщо раніше по товарах/послугах платник податків скористався правом на податковий кредит;

2) якщо товари/послуги, необоротні активи не були використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Виключення: при анулюванні реєстрації платника ПДВ внаслідок реорганізації шляхом приєднання, злиття, перетворення, розділення і виділення податкові зобов'язання з ПДВ по "невикористаних" товарах/ послугах, необоротних активах не визнаються.
Оподаткування прибутку

Бартерні операції

Доходи і витрати від проведення бартерних операцій визначатимуться згідно з договірною ціною таких операцій, але не нижче (не вище - для витрат) звичайних цін (п. 39.1, п. 153.10 ПКУ).

Продаж основних засобів, нематеріальних активів і землі

Доход від продажу (іншого відчуження) основних засобів, нематеріальних активів і землі визначається за ціною договору, але не нижче звичайної ціни таких активів (п. 146.14, п. 147.5 ПКУ).

Продаж товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, неплатникам податку на прибуток, платникам податку на прибуток по інших ставках. Постачання товаров (послуг) неплатникам ПДВ і фізичним особам

Доход від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам і неплатникам податку на прибуток (платникам по інших ставках) визначається за договірними цінами, але не нижче звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), які діяли у момент продажу, у випадку якщо договірна ціна на такі товари/послуги відрізняється від звичайної більш ніж на 20 % (п. 39.1, пп. 153.2.1, пп. 153.2.3 ПКУ).

Придбання товарів (робіт, послуг) у пов'язаних осіб, неплатників податку на прибуток, платників податку на прибуток по інших ставках.

Формувати витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у пов'язаних осіб, неплатників податку на прибуток, платників податку на прибуток по інших ставках дозволено не вище за звичайну ціну, що діє на момент такого придбання, якщо договірна ціна на такі товари/послуги відрізняється від звичайної більш ніж на 20% (п. 39.1, пп. 153.2.2, пп. 153.2.3 ПКУ).

Безоплатне отримання товарів (робіт, послуг)

Для цілей обчислення податку на прибуток вартість товарів (робіт, послуг), безкоштовно отриманих платником податків, включається до складу його інших доходів за цінами не нижче звичайних (пп. 135.5.4 ПКУ).

Сплата авансового внеску по податку на прибуток при виплаті дивідендів

У разі, якщо дивіденди виплачуватимуться у формі, відмінній від грошової (крім випадків, коли такий авансовий платіж не повинен нараховуватися (виплата дивідендів фізичним особам, акціями, що не змінюють пропорцій участі акціонерів в статутному капіталі, материнській компанії і ін.)), базою для нарахування авансового внеску по податку на прибуток являється вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами (пп. 153.3.2 ПКУ).

Повноваження податкових органів при здійсненні контролю за правильністю визначення бази для обчислення податків

Обов'язок доведення, що ціна не відповідає рівню звичайної ціни, покладений на податковий орган (пп. 1.20.8 Закону про прибуток, п. 39.14 ПКУ).

З 1 січня 2013 року податковий орган під час проведення перевірки матиме право направити запит на обгрунтування платником податків рівня звичайних цін, на який останній зобов'язаний відповісти або послатися на те, що податковий орган повинен самостійно обгрунтувати, що застосовані ціни не відповідають рівню звичайних цін.

Органи ДПС мають право:

- направляти платникам податків або іншим суб'єктам інформаційних стосунків письмовий запит для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) при проведенні перевірок (п. 73.3 ПКУ). На відповідь відведений термін - один місяць з моменту отримання запиту;

- звертатися до суду з позовом про нарахування і сплату податкових зобов'язань, коригування негативного об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності в результаті застосування звичайних цін (пп. 20.1.38 ПКУ).

Пунктом 153.7 ПКУ органам ДПС дано право проводити позапланову перевірку, якщо вартість об'єкту фінансового лізингу визначається договором лізингу в сумі, меншої вартості витрат на його придбання або споруду. Мета цієї перевірки - визначення рівня звичайної ціни.

Яку ціну вважати звичайною?

Методи визначення звичайної ціни описані в ст. 39 ПКУ, вони застосовуватимуться з 01.01.2013 р. Відмінною рисою процедури визначення звичайної ціни являється принцип послідовності застосування встановлених методів. Це означає, що кожен наступний в переліку метод може бути використаний тільки у тому випадку, якщо звичайну ціну неможливо визначити по попередньому методу.

Перелік встановлених методів визначення звичайної ціни:

1) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажів);

2) ціни перепродажу;

3) "витрати плюс";

4) розподілу прибутку;

5) чистому прибутку.

Якщо вказаними методами визначити звичайну ціну неможливо, така ціна визначається за результатами незалежної оцінки. І тільки у тому випадку, якщо неможливо визначити звичайну ціну за допомогою незалежних професійних оцінювачів, звичайна ціна співпадає з ціною договору.

Як виняток ПКУ визнає звичайними цінами:

- ціни, що підлягають державному регулюванню (окрім випадків встановлення мінімальних цін продажу або індикативних цін) (п. 39.10 ПКУ); - ціни, сформовані при примусовому продажі майна (п. 39.12 ПКУ);

-ціни, що відповідають митній вартості товарів, ввезених на митну територію України, з якої були сплачені податки і збори при ввезенні (п. 39.13 ПКУ);

- ціни, що склалися на аукціоні (тендері) (п. 39.17 ПКУ).

Джерело: guru.ua

Категорії: Новости Волновахи

11.01.2013 16:59