Вікторія Кулібаба за 200 кілометрів влаштувалася дояркою

21-річна жителька села Макіївка Варвинського району Вікторія Кулібаба прочитала оголошення в газеті, що потрібні доярки, різнороби, механізатори. І поїхала за дві сотні кілометрів шукати роботу. У сільгосптоваристві села Перепис Городнянського району нікому працювати. Тому запрошують на роботу з інших регіонів і житло обіцяють. Хата тут коштує три тисячі гривень.

— 14 літ назад єлє купили хату, а сейчас їх багато, і вони дешевиє, — розповідає секретар Переписької сільської ради 40-річна Наталія Коваль. — Ми з мужем переєхалі з Городні, до того я работала в Гомєлє.
Із села до білоруського обласного центру раніше дістатися було простіше, ніж до Чернігова. Кілька разів на день ходив поїзд Щорс-Гомель. Поки не поставили кордони, більшість молоді їхала саме туди. Потім українців стали витискати з підприємств. Друга хвиля заробітчанства припала на 2010 рік, коли в Білорусі різко підняли зарплати. Але в 2011-ому білоруське диво скінчилося, білоруський рубль знецінився. Тепер з Переписа на заробітки їздять до Києва. Влаштовуються на птахофабрики. Заробляють три тисячі гривень за два тижні, працюючи по 12 годин на день. Вдома так не платять. Доярці пропонують від двох з половиною тисяч гривень, механізатору — дві-дві з половиною тисячі.

Що ж привело заробітчан у село на роботу?
— Я працювала у сусідньому Прилуцькому районі в селищі Линовиця на цукровому заводі, — каже Вікторія Кулібаба.
— Завод робив два-три місяці на рік. А тут робота постоянна. З нашого села їздити на заробітки незручно, в Києві квартиру знімати — тоже гроші. Півроку робила дояркою у селі Вишнівка Ічнянського району.
Вікторія приїхала на роботу в Перепис з хлопцем. Але йому не сподобалось, було важко, й він поїхав. А дівчина залишилася. Зійшлася з іншим, місцевим хлопцем — зараз живе у нього.

Чотири роки тому місцеве сільгосппідприємство купив чернігівський підприємець Віталій Крохмаль. Худоби тут майже не було, поля заростали бур'янами. Попередній директор підприємства не дав приватизувати колгоспні будиночки. Тож звідти люди повиселялися, купили хати. А цегляні одноповерхові будинки з газом стояли порожніми.
— Хто хоче працювати — приїжджають і працюють, — говорить російською директор CTOB «Родина» Галина Дубина. Під час розмови її мобільний лежить на столі включений. Нашу розмову чує Віталій Крохмаль. Дає настанови, що казати. — Є сім'я з Новгород-Сіверського району, є з Городні, з Чернігівського району. Були люди й з самого Чернігова. Але міські не витримують. Хоча одразу попереджаю, що у нас сільське господарство й важка праця. Є й такі, що їдуть, бо ніде перекантуватися. Але такі довго не тримаються.

У нас стабільна зарплата, ми безкоштовно надаємо приїжджим працівникам житло. Для спеціалістів плануємо ремонтувати «колгоспні» будиночки. Якщо людина зацікавлена залишитися й працювати, можемо надати позичку на купівлю хати в селі.
СТОВ "Родина" орендує землю в Переписі та Ваганичах. Сіє зернові, бобові, кукурудзою не захоплюється. Розвивають тваринництво. Вже мають 250 голів корів, на наступний рік планують додати ще 150. Почали вирощувати й свиней, зараз їх більше 100 голів.
Безумовно, господарство у Переписі розвивається, але не тими темпами, як на півдні області.
На корову надоюють три тисячі кілограмів молока на рік, тоді як у сільгосппідприємствах області середні надої становлять 4250 кілограмів. У радянські часи найвищі надої були в 1990 році — 2676 кілограмів на корову.


Вікторія Кулібаба доїть корову під Білоруссю

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №1 (1391)

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

03.01.2013 16:14