Хто вам відкидає сніг? Може, чекаєте весни, поки він розтане?
Хто вам відкидає сніг? Може, чекаєте весни, поки він розтане?
Зима нині, як у вірші Ліни Костенко: «Сніг іде-іде-іде — а вона пряде й пряде...» Малечі радість, дорослим робота.
З таким запитанням ми звернулися нинішнього тижня.
Василь Прачик, кіровський сільський голова (Новгород-Сіверський район):
— Дороги чистимо з великими проблемами. На рахунку сільради гроші є, але скористатися ними не можемо. З кінця вересня жодне платіжне доручення не пройшло через казначейство. У нашу сільраду входить три села: Кірове, Стахорщина і Форостовичі. Найлегша ситуація у Стахорщині: міжнародну дорогу Чернігів-Грем'яч чистить автодор. Щоправда, цього року — найгірше за всі останні десять років. Сніг на вулицях Стахорщини прогрібає сільгосптовариство «Нове життя». Кіровські вулиці чистить трактором за власний кошт місцевий житель Петро Акуленко. Форостовичі не чистив ніхто. Через село проходить дорога Новгород-Сіверський-Семенівка, зараз вона не проїзна. У сільраді є комунальний трактор. Хотіли придбати на нього ніж для чищення снігу в наших трьох селах. Але проплати не ідуть.
Горпина Криволап, 85-річна пенсіонерка, с. Бірки Чернігівського району:
— Сніг у дворі відкидаю сама. Все життя сама. Оце лажу по двору по коліно. Відкидаю лопатою, виношу на вулицю ночвами. А коли топчу ногами, лажу по снігу на колінках. Пороблю стежечки, потім іду у хату, сяду, відпишу. А він знов падає і падає... Щоб почистити двір, мені треба три-чотири години. Та хіба це багато? От, пам'ятаю, у сорокові роки такі замети були, що з хати вийти не могли. Важко мені. А що робити? Мушу. Нікому мені допомогти. Чоловік вісім років як помер. Та і як живий був, не допомагав — любив випити. Соціальний робітник до мене ще не ходить. Діти далеко. На сусідів теж надії нема. Одна на костилях, іншій 90 років, з головою щось не те. Мужики: той без руки, той п'є.
Людмила Олексюк, вчителька початкових класів Кучинівської школи Щорського району:
— Доріжки біля школи прокидає техпрацівник 25-річна Марина Мельничук. Лопата у неї велика, дерев'яна, її зробили кочегари. Вони нею собі прочищають біля кочегарки. Біля в'їзду у школу чистить дорогу, щоб автобус проїхав, грейдер. Інколи він не приїжджає, тоді за це діло беруться батьки, у яких є трактори. Коли сільський голова Людмила Гордієнко попросить місцевого депутата Сергія Колотушу, тоді і він чистить.
Вікторія Рибалка, касир спортмагазину «Адреналін», м. Чернігів:
— Сніг ми не прибираємо. Коли приходимо на роботу, вже прибрано. Прибирає нам чоловік, який працює від банку «Грандвіс», що розташований поряд з нами. Якщо на сходи магазину сніг нападає, то нам неважко підмести віником. Також при ожеледиці посипаємо біля магазину сіллю.
Геннадій Гнип, Аліна Сіренко, Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №50 (1388)
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова
13.12.2012 14:00