Ольга Борсук з Городні уже два роки платить чужий кредит
Ольга Борсук
У серпні 2010 року до Ольги звернулася добра знайома 47-річна Людмила Беклемещева. Також жителька Городні. Жінки вдвох працювали в магазині — Ольга продавцем, а Людмила бухгалтером.
«Вона обіцяла...»
— На той час Люда в «Приват-Банку» взяла кредит на квартиру, — розповідає Ольга Борсук. — Не вистачало грошей платити. Вона прийшла до мене і просить зняти гроші з моїх кредиток. У мене було дві банківські картки. З однієї можна було зняти 3 тисячі 500 гривень, з другої — 2500 гривень. Людмила забрала усе, 6 тисяч гривень. Обіцяла, що платитиме по рахунках, а за послугу мені п'ятсот гривень дасть. Я спокусилася, бо цивільний чоловік тоді дуже пив, а сина треба було в школу збирать. У тому, що знайома поверне гроші, не сумнівалася. Тоді в неї ще мама була жива, батьки їй допомагали матеріально. Мої банківські картки вона забрала. Мені ті п'ятсот гривень, що обіцяла, не дала. Дізналася про те, що вона не погашає кредит, оці 6 тисяч гривень, коли мені почали надзвонювати з банку. Говорили про заборгованість. Я, звичайно, до неї звернулася.
Людмила на той час уже була в Києві.
«Зараз роботи немає, але я все поверну. Не хвилюйся»,—відповідала. Час ішов, відсотки за несплачені кредити росли. Дзвінки з банку стали регулярними. Навіть приходили будинок роздивлятися. Говорили, що заберуть за несплату.
Ми з дочкою Тетяною, вона також зараз у Києві працює, почали вимагать у Люди, щоб хоч картки віддала. Ледь забрали. Стали потроху платить по кредитах. Та нова біда сталася — я потрапила до лікарні. Мені було важко ходити, схудла на тридцять кілограмів, часто на вулиці непритомніла. Одного дня просто не змогла встати з ліжка. Довелося звертатися в лікарню. Виявилося, у мене пухлина в голові. Терміново потрібна операція. Якщо її не зробити, то пухлина лопне, і я помру. Операція в обласній лікарні тривала шість годин. Робив її Гарус. Голову від вуха до вуха розрізали. Два тижні потім не могла спати — так тяжко від наркозу відходила. І зараз ще поганий сон. Опісля дали мені третю групу інвалідності, робочу. Але в Городні і звичайної роботи не знайдеш, а легкого труда — і взагалі нереально. Стала часто боліть голова, майже нічого не бачу. Час від часу трапляються провали в пам'яті. Коли лежала в лікарні, з банку знову почали надзвонювати. А грошей — ні копійки. Пенсія по інвалідності 900 гривень. І дев'ятирічний синок на руках. Чоловік пішов до молодої коханки. За комунальні послуги треба платить. Ліки постійно треба. Ось лінзи купила, бо окуляри мені протипоказані. Ще й 640 гривень щомісяця за кредити віддай. А воно ж мало того, що сам кредит треба повертать, так іще й пеня набігла за несвоєчасну сплату.
Постійно дзвоню Людмилі і вимагаю грошей. Інколи вона бере слухавку, але рідко. Відповідь постійно одна — немає роботи, немає грошей. Потерпи. Все поверну. Почала їй судом грозитися. А вона: «Гроші брала сама. Жодного свідка чи документа, що ці гроші пішли в мою кишеню, немає. Ти нічого не доведеш!». Коли з банку приходили на мій будинок дивитися, щоб забрати його, я з горя побігла до Людиного батька. Просила чи грошей дати, чи на дочку вплинути. Він мене і на поріг не пустив. По-простому так: «Та пішла ти!». Я і пішла.
За два роки Беклемещева повернула мені 650 гривень. Для того, щоб закрити хоч одну картку, мені зараз потрібно 3600. Де я їх візьму? Приблизно стільки ж треба виплатить і по другій кредитці. В банк ходила — та чим вони мені допоможуть?
Дочка мені також допомогти нічим не може, вона семирічну донечку сама виховує. Отак росте помалу пеня, мо хату заберуть і на вулицю виженуть. Дітей жалко. Що з ними буде? Куди підуть? Де житимуть?
«Шкода її...»
У Городнянському відділенні «ПриватБанку» про цю ситуацію знають.
— Справді, Ольга Миколаївна постраждала через свою надмірну довірливість, — говорить начальник відділення Олександр Пінчук. — Банк у цьому випадку нічого зробити не може. У служби безпеки є відеозапис, на якому видно, як Ольга Борсук разом з Людмилою Беклемещевою підходять до банкомату і знімають гроші з кредитки. Причому знімає кошти їх власниця, а не та Людмила. Якби Ольга Миколаївна віддала картки знайомій .і та знімала гроші сама, то можна .було б про щось вести розмову. Тоді можна було б спробувати довести, що власниця карток або не знала, що Людмила ними скористалася, або що обманним шляхом їх виманила. Чисто по-людськи жінку шкода. Ми навіть хотіли подзвонити до Беклемещевої від імені служби безпеки банку і пристрашити, однак до неї додзвонитися нереально.
Олександр Вікторович розповідає, що Борсук, яка постраждала від аферистки, не одна така. Є ще такі ж довірливі, однак їм легше кредит виплатити, вони не матері-одиначки, не інваліди. Та й Беклемещева така не одна в Городні.
— Ця Людмила справді брала у нас кредит на квартиру, однак заборгувала по виплатах по кредиту, і ми змушені були житло забрати, — говорить начальник відділення «ПриватБанку». — Але зрозумійте нас також: нам невигідно забирати житло, машини і тому подібне. Нам потрібно, щоб люди повертали борги. Саме тому для Ольги Борсук єдиний вихід — прийти до мене, і ми разом з нею напишемо листа в Кредитний комітет. Для цього треба відксерокопіювати всі довідки про хворобу, довідки про місячний дохід. У листі ми детально пояснимо ситуацію. Це дасть можливість почати нову кредитну історію. Тобто Ользі Миколаївні дадуть відстрочку, скажімо, на три місяці, пеня по заборгованості анулюється, і залишиться виплатити тільки власне кредити. Я в даній ситуації виступаю поручителем. Такі випадки уже траплялися в Городні.
— А чи існує можливість списати кредит повністю, скажімо, за станом здоров'я?
— Начальником відділення я працюю з 2006 року, — знизує плечима Олександр Пінчук. — За весь час жодного такого випадку не пам'ятаю.
* * *
Я намагалася додзвонитися Людмилі Безклемещевій. Але жінка не відповіла і мені.
* * *
Заможні хлопці-дівчата, мужики-баби, а може, хтось ПРОСТО ТАК допоможе цій згорьованій дурі? Ціна ж — один вечір у ресторані...
Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №45 (1383)
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова
09.11.2012 13:04