25 учнів щодня ризикують своїм життям добираючись до школи
25 учнів с. Наумівки Бобровицького району на Чернігівщині фактично щодня ризикують своїм життям і здоров’ям, дістаючись до школи й назад.
З початком вересня для батьків школяриків із села Наумівки настали неспокійні дні. Щемить серце за дітей, котрим, аби дістатися до школи електропоїздом зі станції Космічної, доводиться перетинати залізничні колії. А перед цим — густу лісосмугу, яку й дорослі минають з острахом. Не те, що діти! Не раз траплялися тут пригоди, навіть серед білого дня…
— Саме тому й взяла відпустку на вересень. Проводитиму й зустрічатиму сина з школи… А що робитиму далі, не знаю. Страшно за дитину, але ж і працювати треба! – бідкається мати одного з першокласників.
Цього навчального року в с. Наумівці 25 учнів, в тому числі три первачки. І далеко не всі батьки мають змогу проводити й зустрічати своїх школярів на станції…
Як же сталося, що ці діти «випали» з обласної програми «Шкільний автобус», яка має належним чином організувати підвезення учнів сільської місцевості, що проживають за межею пішохідної доступності, до навчальних закладів і створити умови «для безпеки дітей і збереження їхнього здоров’я»?
Початкову школу, яка колись була в Наумівці, закрили через малу кількість учнів. Між тим до найближчої в районі школи в с. Кобижчі, небагато-немало 15 км. А дорога — й ворогу не побажаєш! Щоправда, є ще один шкільний навчальний заклад — у с. Горбачах. Та й туди маршрут не коротший. Причому, як з’ясувалося, доволі своєрідний. Спочатку автобус «підкидає» селян із Кобижчі до ранкової електрички. А вже потім доставляє школярів із села Осокорівки до Горбачівського навчально-виховного комбінату. І забирає їх аж увечері, щоб встигти зустріти з електрички кобижчан, які повертаються з базару…
Ось і змушені дітлахи з с. Наумівки прямувати електричкою в сусідній район — до Носівської школи №4, що в 5 км від їхнього села. Виходить, що ця школа для них найближча!
Що ж думають про згадану ситуацію фахівці відділу освіти Бобровицької РДА?
— У нас немає проблеми з доставкою учнів шкільними автобусами. Що стосується села Наумівки, то право батьків обирати навчальний заклад для своїх дітей. До нас письмово ніхто не звертався. Якщо б зверталися, то ми б вирішили це питання. Але ж у межах свого району! — сказала начальник відділу Любов Любенко.
Позиція відділу освіти Носівської РДА ще більш однозначна.
— Це діти не наші! Це інший район. І підвозити ми їх не будемо. Батьки самі обрали Носівську школу, то нехай і потурбуються, як їхні діти добиратимуться! — категорично відрубала начальник відділу Наталія Баришовець.
В управлінні освіти і науки Чернігівської ОДА мені теж нагадали про право батьків обирати навчальний заклад для своїх дітей, гарантоване Законом України «Про освіту». Особливої стурбованості щодо конкретної ситуації не виказали. Мовляв, нічого тут не поробиш, різні райони — окремі кошториси тощо.
— У нас все чітко. Робіть письмовий запит, і ми дамо вам докладне роз’яснення, — підсумувала розмову начальник відділу розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти Олена Соронович.
Яке саме роз’яснення дадуть мені я вже не сумнівалася… Вміють у нас чиновники «відписуватися», посилаючись на букву закону. І рапортувати про майже стовідсоткове виконання програм. Між тим скільки ж «чужих» дітей залишаються при цьому не охопленими програмою «Шкільний автобус»? Хіба два райони області — це дві окремі держави? І хіба одне село Наумівка розташовується на кордоні двох районів?
Тож батькам школярів з Наумівки я порадила не відчаюватися й пробивати стіну чиновницької байдужості. Якщо мало усного звернення і без папірця справи з місця не зрушити — писати! Можливо отримавши ці листи, у Носівському відділі освіти згадають, що 25 дітей згаданого села для них далеко не «чужі». Адже під них району виділено фінансування, ставки вчителям тощо. І для того, щоб затвердити маршрут шкільного автобусу слід лише отримати «добро» сесії районної ради.
Ну а фахівцям Управління освіти і науки та їхнім колегам в районах я б запропонувала інколи залишати теплі кабінети. Приміром, осінніми сутінками, у час коли в дітей закінчуються уроки, сісти з ними в електропоїзд, вийти на їхній зупинці й пройти в темряві лісосмугою до села… Можливо тоді вони прийматимуть рішення без зайвої паперової тяганини?
Меланія Біла, Чернігівська область
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова
10.09.2012 19:24