А ви вмієте плавати? Хто вас навчив? Коли? Як?
А ви вмієте плавати? Хто вас навчив? Коли? Як?
— А ви вмієте плавати? — запитали ми наших читачів. — Хто вас навчив? Коли? Як?
Олег Дроб'язко, штукатур, м. Чернігів:
— Навчився у 10 років. Спасибі сестриному чоловіку. Було це 30 років тому. Сашко вперше з Людою приїхав до нас у село. Тоді у нас ні літнього душу, ні ванної у хаті не було. А надворі ж літо, спека. З дороги треба помитися, от і пішли на річку. Вже темно. Тоді я вперше зрозумів, що ввечері вода тепліша, ніж вдень. Саша спитав, чи вмію плавати. Сказав, що ні. Тоді він взяв мене на руки, заніс туди, де йому було по шию, поклав мене на воду і сказав: «Пливи, інакше втопишся». Від страху я став гребти руками і бити по воді ногами. І поплив. Вийшло з першого разу. Вже за тиждень Сашко навчив мене пірнати. І хоча вони з Людою через 20 років розлучилися, і мама, і сестра згадують його лише поганими словами — у мене про Олександра добрий спомин. Мені не соромно ходити на пляж. Є багато чоловіків, які не вміють плавати.
Микола Колодюк, заступник начальника Щорської райдержадміністрації з агропромислового розвитку:
— Бути при владі і не вміти плавати? Такого не буває. Притоплять. Я сам із Житомирської області. На Чернігівщину потрапив за направленням. Після Харківського сільськогосподарського інституту ім. Докучаева. У мене тут немає ні братів, ні сестер, ні тіток, ні дядьків. Якби я не забезпечував роботу на своєму напрямку, мене б на цій посаді не тримали. У буквальному сенсі я плавати теж умію. Будь-яким способом. І підводним теж.
Сергій Глазко, Чернігів, оператор фарбувального цеху підприємства «Інтератлетика»:
— Плаваю добре. Багато років поспіль їздив працювати рятівником у Євпаторію. Вдень стояв на спостережному містку на пляжі, вечорами плавав. У цьому році вперше за багато років поїхав не рятівником, а відпочивальником! Усього на тиждень! Зате плаваю не тільки увечері, але і вдень!
Володимир Дубня, пенсіонер, Чернігів:
— Плавати навчився уже в дорослому віці. Колись у дитинстві почав тонути, хлопці старші з води вирвали. Після того років з тридцять у воду не заходив. А то святкували мій день народженця на річці. Чи тридцять шість, чи тридцять сім мені виповнювалося. Друзі пірнають, плавають, а я на березі. Дружина вмовляє, щоб зайшов у воду. Спочатку зайшов просто постояти. Постояв — сподобалося. Думаю собі, ну що я — не мужик? Не навчуся? Звичайно, якби горілочки не випив, то так би не думав. Якби там не було, а того дня я таки навчився плавати. З того часу воду просто обожнюю!
Світлана Кравець, продавець, Носівка; зустрілися на Голубих озерах у Ріпкинському районі:
— Плавала прекрасно лише на екзаменах, коли навчалася. В озері, річці і морі плаваю тільки там, де відчуваю дно під ногами. Як тільки дна немає, одразу в крик! Тоді чоловік біжить у воду і витягує мене на берег. А ще в мене проблема така, що не можу в річці розвертатися, тому плаваю не від берега, а вздовж нього. Якщо вже раптом щось мені стрельнуло і я попливла від берега, то чоловік поряд пливе, щоб розвернути мене.
Валентина Тимошко, Тамара Кравченко, Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №33 (1371)
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова
30.08.2012 11:58