За що ви любите Україну?
За що ви любите Україну?
За гумор
Віра Гаврилко, пенсіонерка, Чернігів:
— Україна стала мені другим домом. Я в Білорусі народилась — мати з Бобруйська, а батько чернігівський. Пожили трохи в Білорусі, потім переїхали в Україну — в перший клас я йшла вже тут. Зараз трохи шкода, що там не лишилися. Але нашу країну люблю за позитивне ставлення до життя. Що б не трапилося, українці завжди в доброму гуморі. Вміємо знаходити хороше навіть у печальному. У мого знайомого померла мати. Потужив трохи, а тоді й каже: «Стара вона була. Рано чи пізно це мало статися. І нас не мучила, і сама не мучилась. Не довелось доглядати за лежачою, як іншим. Мити та горщик носити».
За те, що навчили
Сергій Малярчук, студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Чернігів:
— Пишаюся, що живу в країні-нащадку Київської Русі. Хотілося, щоб повернулася колишня слава. Люблю Україну за хороших людей. У мене на першому курсі на вокзалі чи в метро вкрали гроші. Соромно було, але пішов просити. Назбирав на квиток додому. Ще якийсь співчутливий чоловік і пиріжок з газировкою в дорогу купив. З того часу став уважнішим до грошей — також українці навчили:). Але почав вірити в людей. Зрозумів, що не все так погано.
За пісні
Георгій Прохорець, директор школи в селі Азаровка Стародубського району Брянської області Росії, отаман Азаровського козацького куреня:
— Люблю Україну, її пісні, мову. Ще в дитинстві ми співали: «Ой, у вишневому садочку, там соловейко щебетав». Жодне гарне застілля у нас не обходиться без української пісні. Дивимось українське телебачення — по «Першому національному» у вас показують старі радянські фільми, іноді дивимося «1+1».
Стародубщина раніше була сотнею Ніжинського полку, а потім окремий Стародубський полк входив до складу Чернігівської губернії. Отож ми родичі. Цього року наші стародубські козаки їздили на козацьке свято на Хортицю.
А нам нема за кого голосувать!
Подруги Марія Ярошова і Катерина Богова, с. Жадове Семенівського району:
— Ой, не знаємо ми, за що любить цю кляту Україну. Немає ж за кого голосувать! Вони, бандюки такі, все собі гребуть, ніяк не наїдяться тими грошима, — каже Марія Степанівна. — Семеро дітей виростила, а тепер копійки дають, у кого багато дітей. П'ятий рік бумаги ходять туди-сюди і без толку.
— Нам уже у землю пора, а не країну любить. Хоть би до людей ставились нормально, а то хрін там. Не потрібні ми нікому, — доповнює Катерина Ісаківна.
За природу
Максим Деменков, с. Сядрине Корюківського району:
— Я люблю Україну, але не знаю, за що. Народився я тут. У нас дуже гарна природа і чисте повітря. Люди привітні і добрі, чим можуть, тим і помагають. А от власть у нас погана. Ми народ простий, треба ж якось жить. У нас сімейний бізнес. Ми тримаємо кафе в селі, податки платимо здоровенні. Держава забирає половину. Отак і живемо — працюємо для себе, а віддаємо державі.
Бо іншої немає
Анна Ворона, смт Холми Корюківського району:
— Я на цій землі народилась, як її не любити? Я без освіти, тільки одинадцять класів за плечима. Роботи нема. Сиджу дома, дітей доглядаю. Грошей за це мені ніхто не платить. Та за кордон би не виїхала ніколи. Ніхто нас там не чекає.
Вікторія Товстоног, Геннадій Гнип, Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №34 (1372)
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова
28.08.2012 13:41