Сміттєзвалища Чернігівщини

Хоча наша область і на першому місці в Україні за збільшенням природно-заповідного фонду, гори сміття ростуть невпинно. Влада навіть не приховує, що давно закінчились терміни експлуатації деяких звалищ.
У результаті неправильного поводження і, чого гріха таїти, відсутності правильних підходів до переробки сміття отруйні рештки й різні хімікати потрапляють у ґрунт, повітря, підземні води. І все те позначається на нашому здоров'ї. До того ж викидати такі кількості вторсировини - пластику, деревини, металу, скла, гуми - у бідній країні є щонайменше невіглаством.

Чернігівщина – попереду

За даними громадської організації «Комітет екологічного порятунку», щорічно в Україні утворюється близько 50 мільйонів кубічних метрів твердих побутових відходів (ТПВ), тобто майже 11 мільйонів тонн. Це сміття захоронюється на звалищах і полігонах загальною площею близько 6,2 тисяч гектарів. На переробку та утилізацію відправляється лише 3% сміття! Майже 780 сховищ ТПВ (а це 26% загальної кількості) знаходяться в незадовільному стані. Потужності значної кількості існуючих полігонів уже вичерпали свій ресурс, а самі сміттєзвалища стали фактором антропогенного навантаження на довкілля. Відсутність систем утилізації фільтрату практично на всіх полігонах та звалищах збільшує їхню техногенну небезпеку.
Найбільша кількість перевантажених сміттєзвалищ у Чернігівській області - 43 одиниці. До того ж на Чернігівщині одні з найгірших показники невідповідності нормам екологічної безпеки - 102 одиниці (гірше тільки на Херсонщині - 142 «неправильних» полігона). На території області 26 полігонів та 739 звалищ, так би мовити, «утилізують» ТПВ. Вказані об'єкти займають площу понад 630 гектарів. Щороку зростає кількість відходів, які розміщуються на полігонах та сміттєзвалищах Чернігівщини. Зараз ця цифра вже перевищила позначку в один мільйон кубометрів відходів. Вдумайтесь лишень - мільйон кубічних метрів!
Щорічна кількість відходів, які розміщуються на вказаних вище об'єктах, складає близько п'ятисот тисяч тонн. Будівництво нових об'єктів поводження з побутовими відходами на Чернігівщині майже не проводиться. А фінансування благоустрою та реконструкції полігонів і сміттєзвалищ здійснюється лише за рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, а із місцевих бюджетів - за залишковим принципом та в разі крайньої необхідності. Коштів вистачає лише на приведення об'єктів до мінімальних вимог експлуатації. Та й чи потрібно фінансувати будівництво сміттєзвалищ взагалі? Питання риторичне, адже весь цивілізований світ давно вже розв'язав цю проблему-і досить успішно.

Цивілізований світ на правильному шляху

Так, якщо ще 10 років тому в Європі активно будували сміттєспалювальні установки, то сьогодні пріоритетом є вторинна переробка ТПВ. Нині у країнах Євросоюзу переробляють від 40 до 80 відсотків побутових відходів. Закрито практично всі сміттєспалювальні заводи Великобританії, яка першою освоїла цю справу. Такий спосіб утилізації відходів законодавчо заборонений у багатьох штатах США і провінціях Канади. На Заході разом зі зменшенням частки відходів, що спалюються, посилюються вимоги до якості очисних споруд, фільтрів, що призводить до збільшення їхньої частки у вартості заводу до 30-50 відсотків.
Зауважимо, частка вторинних ресурсів у побутових відходах складає понад 50%. Наприклад, переробка тонни макулатури дає змогу зберегти 17 дерев, а під час переробки паперу витрачається майже вдвічі менше енергії, ніж для його виготовлення. Зі старих автомобільних шин можна виготовляти не лише нові автопокришки, а й покриття для дитячих і спортивних майданчиків, тенісних кортів, матеріали для покрівель будинків і навіть підошви для взуття.
Чи можливо таке у нас? Питання риторичне. Втім, нам, сіверянам, за ледве не критичної ситуації з кількістю відходів наразі не так уже й принципово, чи то нам збудують сміттєспалювальний завод (звісно, якщо він не забруднюватиме і без того брудне повітря), чи то завод для вторинної переробки ТПВ. Погано лише те, що віз і досі стоїть на місці. Не хотілося б думати, що влада не зацікавлена у вирішенні проблеми утилізації сміття, бо як інакше пояснити те, що таких проектів на Чернігівщині взагалі немає?

Чому мають платити люди, а не компанії-виробники?

Дико дивитись на те, що колись було успішним та давало неабиякі прибутки. Скажімо, наша Чернігівщина посідала одне із перших місць серед областей колишнього СРСР із переробки вторсировини. Наразі від колишньої потужності підприємств залишились лише малочисельні пункти збору макулатури, пластикових та скляних пляшок.
Про роздільний збір сміття серед населення годі й говорити. Зазвичай муніципальні адміністрації спираються на необізнаність та невихованість наших людей. Соціологічні дані свідчать: більше 60% жителів міст Чернігівщини готові сортувати сміття. Що це - свідома маніпуляція чи протиправна бездіяльність? З іншого боку, про який закон можна говорити, коли наше законодавство і досі не дало відповіді на питання: що саме потрібно зробити, щоб Україна не потонула у смітті. Так, законодавство про відходи не встановлює чітких правил гри на ринку сміття і, відповідно, не вирішує ані енергетичних (тому що сміття - це й альтернативні джерела енергії), ані екологічних проблем в Україні загалом.

Оприлюднений кілька місяців тому на сайті Верховної Ради України законопроект №10075 «Про внесення змін до низки законів щодо операцій з відходами», авторами якого є Юлія Дьовочкіна та Юрій Мірошниченко (обидва - представники Партії регіонів), а також глава Національного агентства з інвестицій та управління національними проектами Владислав Каськів, взагалі покладає додатковий тягар з оплати переробки сміття на звичайних смертних, а не на виробників. Якщо закон все-таки ухвалять, щомісячні витрати громадян на вивезення, переробку та утилізацію сміття складуть близько 30 гривень. У законопроекті прописано, що громадяни повинні оплачувати не тільки послуги з вивезення та утилізації відходів, а й зі сортування і переробки сміття. Для цього їх зобов'яжуть здійснювати роздільний збір побутових відходів, повторне сортування яких проводитимуть компанії, що займаються вивезенням сміття. Після того як ця система почне працювати на всій території України, депутати пропонують ввести з першого січня 2016 року заборону на поховання необроблених відходів.
З одного боку - зрушення є, але чому, скажімо, не закласти додатково 10-15 копійок збору на ту саму пластикову пляшку води і саме на виробника, а не на простого смертного? Чому більшість витрат має покриватися з кишені пересічних українців? Чому і досі не розроблено стратегії поводження з ТПВ і чому це не стало одним із пріоритетів державної політики? Адже одна справа - запрошувати в Україну іноземних інвесторів, інша - робити преференції вітчизняним інвесторам, державним або комунальним структурам.

Сміття - це й енергетична безпека країни

Сьогодні конкурентне середовище в «сміттєвому» бізнесі (переробка і сортування) цілком сприятливе для державних інвестицій. Сміттєпереробних компаній небагато, самого сміття - просто гори, а про централізовану систему його сортування та переробки доводиться тільки мріяти. Але вкладені на перших порах засоби окупити можна досить швидко. За оцінками операторів переробного ринку, рентабельність у початківця-переробника сміття може досягати 20%, а з часом і 50%.
У вирішенні даної проблеми є кілька шляхів: впровадження в Україні обов'язкової системи роздільного збору, сортування й сепарації сміття та системи вторинної переробки ТПВ; ініціювання розробки пакету законодавчих документів щодо безпечного вирішення проблеми сміття в Україні; посилення боротьби зі стихійними звалищами та наслідками їхнього існування; організація проведення науково-дослідницьких робіт зі створення екологічно чистих технологій переробки та знешкодження промислового й побутового сміття; проведення загальноукраїнської інформаційно-освітньої кампанії для роз'яснення необхідності належного збору сміття щодо його подальшої утилізації.
Передовий світовий досвід показує: майже всі компоненти ТПВ можуть бути використані повторно (перероблені). Окрім відомих нам методів використання вторсировини, ТПВ можуть послугувати кроком до енергетичної безпеки країни. "Завдяки вмісту в таких відходах великої кількості органічних речовин, що швидко розкладаються, вони можуть бути використані для отримання біогазу - однієї з альтернатив природному газу, який стає все менш доступним та більш дорогим. Біогаз складається на 60-70% з метану та оксиду вуглецю і має теплотворну здатність 4-6 тис. ккал/ м3. Тому єдиним безпечним шляхом поводження з ТПВ є мінімізація утворення сміття та його спрямування на «друге життя».

Стан полігонів ТПВ та обсяги розміщених відходів за даними Державної екологічної інспекції в Чернігівській області. На жаль, дані є лише за 2010 рік, але картина яскрава засвідчує небезпечні тенденцію накопичення сміття:





Віталій Назаренко, тижневик «Чернігівщина» №30 (358)

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

31.07.2012 13:07