Сусідські війни, або Як мешканці будинку до суду ходили

Сусідські війни, або Як мешканці будинку до суду ходили
Восени в №88 «Деснянки вільної» ми друкували статтю під назвою «Як ЖЕК зробив трубу пенсіонерці…» і обіцяли розповісти читачам, чим закінчилася сумна історія Антоніни Седько. Коротко нагадаємо, що ж сталося кілька місяців тому в будинку №45, що на пр-ті Перемоги в обласному центрі.

У помешканні пані Антоніни, а вона проживає на четвертому поверсі, в місцях з’єднань почали протікати каналізаційні труби. Як розповіла тоді нашому кореспонденту жінка, це сталося через непрофесійну роботу майстрів, що замінили металеві труби на поліпропіленові на п’ятому і третьому поверхах. Пенсіонерка викликала робітників ЖЕКу, щоб вони провели ремонтні роботи. Але виникла інша проблема – до нашої героїні завітав сусід Олександр Індило, який мешкає поверхом нижче, і поскаржився, що в його квартирі мокра стеля. Далі сюжет розвивався так: протягом чотирьох місяців Антоніна Седько з десяток разів оббивала пороги ЖЕКу, доки ті не зробили повторного ремонту. Та, на лихо, після технічного втручання жінка зосталася без унітазу – він розвалився під час ремонтних робіт.

Натомість Олександр подав позов до суду на свою сусідку, адже весь цей час стеля в його квартирі зазнавала руйнувань від постійної течі. Тоді ми не змогли поспілкуватися з ним. А днями Олександр Індило завітав до редакції і виклав свою точку зору. За його словами, нещодавно відбувся суд, за рішенням якого сусідка має відшкодувати йому моральні та матеріальні збитки в розмірі кількох тисяч гривень.

Чоловік каже, що найбільше в цій історії його хвилює саме моральний аспект проблеми. Адже після суду мешканці під’їзду розділилися на два ворожі табори. І, як стверджує Олександр, він на собі відчуває невдоволення прихильників Антоніни Седько.
– Наразі я не спілкуюся з сусідкою. Вона та інші пенсіонери з нашого під’їзду вважають мене таким собі втіленням зла, людиною, яка зацькувала нещасну жінку. Хоча я намагався домовитися з нею по-людськи та владнати проблему, не доводячи її до суду. Все почалося ще торік на початку травня, коли сусідка вперше залила мені квартиру, – згадує Олександр. – Я зателефонував працівникам ЖЕКу, покликав сусіда з квартири №2, і всі разом ми піднялися на четвертий поверх. Я розумію, що Седько вже немолода людина, з доходів – лише пенсія. Тож запропонував їй гроші в борг для проведення ремонту. Але вона відмовилася, аргументуючи це тим, що не має робити ремонт за свій кошт, а дочекається допомоги від комунальників.

Це тривало чотири місяці, й усі мої зусилля та вмовляння були марними – ми не знайшли спільної мови. 21 червня я викликав комісію, яка склала акт, що стеля й стіни в моїй квартирі періодично промокають. 24 червня звернувся до експертної фірми, щоб вона оцінила розмір збитків, завданих моєму помешканню. 18 липня результати експертної оцінки були вже в мене. Того ж дня зроблено фотографії підмоченої стелі, які додавалися до документа. Я вирішив почекати, сподівався, що сусідка почне щось робити. Чекав до 16 вересня, але марно. Тому в мене просто не було іншого виходу, як вирішити проблему законним шляхом, і 18 вересня я подав позов до суду.

Суд першої та другої інстанцій ухвалив рішення на мою користь: відшкодувати суму збитків, згідно з результатами експертної оцінки. Згодом сусідка полагодила труби, я теж готуюся до ремонту. Жодних претензій до Седько не маю. Хочу лише, щоб люди знали, що я не якийсь там монстр, а нормальна людина. Я намагався знайти компроміс, але з сусідкою так і не порозумілися. І нині я ворог номер один чи не для всього під’їзду, через це я і моя родина відчуваємо негативне ставлення з боку людей, із якими живемо під одним дахом. А це мене дуже турбує, – бідкається чоловік.

Сподіваємося, що згодом Олеꬬсандр Індило та пані Анто¬ніна все ж таки помиряться і спілкуватимуться вже не у стінах суду чи на шпальтах газет, а в реальному житті.

gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

04.07.2012 12:35