Найкраща медсестра серед студенток
Тетяна Обитоцька
— Серед 120 медичних навчальних закладів України за рівнем знань зараз наш коледж посідає 10 (я вважаю, почесне) місце, — говорить директор коледжу Микола Самойленко. — 2003 року наша студентка Руслана Тимошенко посіла друге місце на такому ж конкурсі. Після того вона вступила до Національного медичного університету. Успішно закінчивши його, Руслана проходить інтернатуру за спеціальністю «акушерство і гінекологія». Протягом кількох років наші студенти посідали 4, 5, 6 місця, і ось нарешті ми дочекалися перемоги! Я дуже хочу подякувати усім нашим викладачам за їхню нелегку працю, за ті знання, які вони дають студентам! А студентам скажу, що досягати високих результатів важко, однак ще важче їх утримувати.
Привітала Тетяну і начальник Управління охорони здоров'я Чернігівської ОДА Галина Василькова. До вітання вона додала величезний букет квітів, грошову винагороду і путівку до Санкт-Петербурга на 5 днів для переможниці.
Конкурс фахової майстерності для медсестер складався із 200 тестових запитань, на які треба було відповісти на комп'ютері (для відповіді на одне запитання давалося лише 45 секунд) і перевірки набутих навичок із таких предметів, як терапія, хірургія, педіатрія. Таня справилася з усіма завданнями чудово. Та воно й не дивно, адже дівчина з дитинства мріяла лікувати людей.
— Я не перша у нашому роду обрала такий фах, моя двоюрідна тітка також медсестра, — розповідає Тетяна. — В дитячі роки прикладом для мене була і сусідка-медичка, вона часто приходила до моєї бабусі: то тиск виміряти, то укол зробити чи пігулку дати. Ось так і формувалася моя думка про допомогу людям. Та й хто малим не грався у лікаря? Коли ж закінчила школу, вирішила: буду вступати до медколеджуна «сестринську справу». Батьки хоча й не медики (тато — продавець, а мама — бібліотекарка), та мій вибір схвалили.
— І що виявилося найскладнішим у навчанні?
— Від самого початку важко давалися анатомія і фізіологія, та я розумію, що це основи основ, без них нікуди.
— А непритомніла від виду крові чи розтину людського тіла?
— На першому курсі у нас бували всякі випадки, декому ставало зле при виді трупів, декому під час операцій. Особисто я відчула себе погано лише раз, коли дивилася, як лікар робить аборт. Але не знепритомніла, просто запаморочилося у голові і я вийшла у коридор. Дивитися, як робиться розтин тіла, мені було анітрохи не страшно, навпаки — цікаво. А ось на пологах мені було радісно, спостерігала весь процес із захопленням, емоції просто-таки переповнювали. Не боюсь я й робити людям щеплення чи уколи, крапельниці. Не дарма ж я відпрацьовувала всі необхідні маніпуляції в коледжі на ляльках. Я відчуваю себе впевнено, це моя робота, і виконуватиму її старанно.
— Що думаєш про зарплату в лікарнях?
— Коли я вступала до коледжу, то не звертала уваги на відносно малий заробіток медсестри. Це не важливо для мене і зараз, головне, що я допомагатиму людям. Гадаю, мого запалу й звичайного людського милосердя вистачить на довгі роки роботи. Місцем роботи я вже обрала Чернігівську обласну дитячу лікарню. Але, можливо, вдасться вступити на безкоштовне навчання на лікаря, тоді продовжу вчитися. Більш за все мені до душі педіатрія. До дітей потрібен спеціальний підхід, їх треба відволікати від процесу лікування, наприклад казками, загадками, простіше кажучи, їм треба більше уваги, ніж дорослим. Але і з дорослими буває по-різному, наприклад, вони не завжди погоджуються на лікування, навіть коли розуміють, що воно - необхідне. Тож треба зрозуміти людину й умовити задля її ж блага. У будь-якому разі, де б я не була, я намагатимуся розвиватися і зростати в тій справі, яку роблю.
Ганна Самойленко, тижневик «ГАРТ» №23 (2568)
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова
13.06.2012 12:26