Свято у Шатурі

Світле, радісне відчуття залишилося після свята останнього дзвоника у селі Шатура Ніжинського району. Програму вчителі підготували сучасну, на рівні найкращих чернігівських навчальних закладів. А ще у Шатурській школі — металопластикові вікна, нові меблі, комп'ютерний клас. Майбутніх першокласників тут навіть більше, ніж випускників!

Хоч школа і невелика, лише 56 учнів. Але дивишся на них і розумієш — це село живе, у нього є надія. На жаль, так зараз далеко не у всіх селах.
Свято останнього дзвоника у Шатурі провели на подвір'ї, на зеленій галявині. Адже гостей того дня було дуже багато: і батьки, і старше покоління, дідусі і бабусі, і колишні випускники, і гості з району. У почесному першому ряду сидів священик. На шатурське свято приїхав Іван Куровський, народний депутат України, почесний президент київської будівельної компанії «Житло-Буд», засновник ПП «Агропрогрес», що обробляє і шатурські землі. Його запросили на останній дзвоник і відкриття свіжо-відремонтованого спортивного залу школи.
Почали з виносу прапора та Гімну України. Підвелися всі, Микола Свириденко, директор школи, урочисто приклав руку до грудей. Так і троє випускників: Сергій Штанько, Віктор Татарчук, Олександра Сорокаліт. Так і молодші дітки. Стояли поважні, замислені.

Потім були пісні, танці, виступи. Дівчата-танцюристки за три танці тричі поміняли вбрання! У Шатурі жінки досі вишивають сорочки і рушники. Тож дівчата спочатку були у виплеканих маминими руками вишиванках і спідничках, потім переодяглися в джинси, а далі одягли плаття, в яких можна і на випускний, і на весілля. Ну як не замилуватися — всі дівчата красиві, тоненькі. А які гарні сиділи первачки і дошкільнята! Батьки знімали свято на відеокамери, мобільні телефони.
— П'ять років Шатура у складі «Агропрогресу», — розповідає Галина Свириденко, завуч школи. — У 2007 році наша школа відзначила сторіччя, тоді ж, дякуючи Куровському, зробили повністю ремонт. А оце ще й спортивну залу відремонтували. Іван Іванович нам, як батько. Турбується про школу і село. Ремонт — то ще не все. Уже п'ять років поспіль випускники одержують подарунки: фотоапарати, мобільні телефони. 5-9 класи їздять на море за рахунок Куровського. Учителі теж мають пай у господарстві й отримують орендну плату нарівні з усіма. На пай дають чотири мішки цукру, вісім центнерів зерна (кукурудзу, ячмінь, пшеницю) і гроші — по 700 гривень дали цього року. До Нового року ми отримуємо по коробці цукерок і по пляшці шампанського. До Дня учителя — по 50 гривень. 8 Березня отримуємо по квітці. Приємно.

— Чотири мішки цукру — це на всю родину? І вам, і чоловіку? — перепитую. (Чоловік Галини Іванівни — директор Свириденко).
— Ні, кожному по чотири мішки. У нас іще бабушка є. Так 12 мішків у двір — жух!
На пришкільний табір «Сонечко» виділяють продукти. У нашій школі всі учні харчуються безкоштовно. Нам завозять м'ясо, молоко, хліб. Можуть харчуватися і вчителі. У дитячому садочку триразове харчування, з батьків грошей не беруть.
Мені не йдуть з голови оті чотири мішки цукру на кожного.

— Це ж, мабуть, самогонку гонять? — міркую.
— Ні, — заперечує Галина Іванівна. — Не процвітає таке. Люди держаться роботи, а п'яниць у «Агропрогресі» не тримають.
Для останнього дзвоника у школі придумали гарну церемонію: спочатку дзвоник узяв хлопчик, який переходить з садочка до школи, потім першокласник, потім випускник, тоді директор школи. Микола Іванович передав шкільний дзвоник Івану Куровському.
— Нехай село Шатура невелике, але з будь-якого невеликого села можуть бути великі люди, — сказав, виступаючи під час свята, Іван Куровський. — Колись і я випускався з сільської школи. Треба допомагати школам.

Шатуринці гаряче аплодували. Найменші дивилися свято з коляски або сидячи в мами на руках.
З нагоди 920-річчя літописної згадки та 140-річчя школи на Трійцю було веселе свято у селі Сокиринці Срібнянського району. Про нього — у наступному номері.

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №23 (1361)

Джерело: gorod.cn.ua

Категорії: Новости Чернигова

08.06.2012 12:15