Три тисячі гривень Володимир Власенко збирав на зуби. Та гроші згоріли разом зі шкільним автобусом
Від автобуса залишився скелет
Держанівська школа. Тиждень після трагедії. Саме так називають у Держанівці те, що сталося. «Ой горе, горе», примовляють вчителі і плачуть.
Тут на автобус чекали ще з радянських часів. Коли отримали — молилися.
Автобус був новий — 2010 року. 1 вересня йому було б два роки. Та дожити до свята не судилося.
Машину отримали по програмі «Шкільний автобус». Кажуть, був красивий, жовтенький.
Розрахований на 23 місця. Підвозив щодня до школи 14 діточок із Роздольного, Адамівки, Селища та Ведмедівки. А також учителя світової літератури і російської мови Ніну Сокол з Роздольного, техпрацівницю Віру Дятел з Адамівки. Всього у Держанівській школі 51 учень.
«До чого таке сниться?»
— Напередодні пожежі Ніні Віталіївні Сокол наснився сон, — згадує директор Держанівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ніна Чорна. — Наче наш колишній директор і колишній сільський голова, яка зараз на пенсії, Раїса Олексіївна, бігла до школи. А на грудях у неї — розіп'ятий вишитий рушник. Лице — нерадісне. Мовчить. А всі ми, колеги, зі школи виходимо.
— Жінка сниться — буде несподіванка. У вівторок наснилося, у середу розказала, а в четвер пожежа. Я у шоці, — каже 57-річна вчителька історії і правознавства Любов Тугай.
Автобус зайнявся на ходу
Того дня автобус, як завжди, зробив круг — 88 кілометрів, позабирав дітей. Завіз їх до школи без п'ятнадцяти дев'ять і поїхав на заправку до райцентру. Пожежа сталася на третьому кілометрі дороги Козари-Носівка. Вже було видно Носівку.
В автобусі було шестеро.
— Головний бухгалтер сільради Віра Хоменко і шкільний кухар Валентина Кузьміна їхали до Носівки у справах. Вчителька історії і правознавства Любов Тугай — в лікарню, бо в нас тільки амбулаторія. Сільській бібліотекарці На-талії Будлянській треба було забрати книги, як мені пояснили. Ще підвозили місцевого жителя Сашка, — каже директор школи.
Водій автобуса Володимир Власенко обпікся. Ведійський стаж у нього — більше 35 років. Живе біля школи, де працює його жінка.
Зустрілися у школі, в кабінеті директора. На обличчі водія досі червоні круги під очима, наче сонячні опіки. Губи запечені.
За словами директора школи, яка приїхала на місце одразу, водій був у стані шоку, руки трусилися. Стояв чорний, у сажі.
— Не можу згадувати ту картину. Вчителі плакали. Автобус чорний, як скелет. Страшидло отаке, — печалиться директор.
— Очі пекло, не міг дивитися, — зітха'є водій. — Жінка уколи робила, бо щеміло все. Волдирі мазав гусячим жиром, зі своїх гусок. Гуску — у піч. Зажарилась — жир у баночку. Ніякої хімії, будь-які ранки можна мазать. Сина порізали в Києві, теж жиром лікував. Руки у мене від жиру майже позагоювались, хіба трохи припухлі. Пузирі позлазили на другий день. Нога ще трохи червона — теж припалив. Кістки є, а м'ясо наросте.
Раптом водій робить паузу:
— Думаєте, мені оце хорошо згадувати? Учора питають одні, сьогодні другі. Ночами не сплю. Думки про автобус мучать.
— Як усе було?
— Ну як... Погано. Горів здорово. Зайнявся на ходу. Я почув запах диму у салоні. Біля мотора, де сиджу. Вправо прийняв, загальмував. Людям кричу: «Вибігайте». Підіймаю капот від мотора — а воно горить уже. Я за вогнегасник. Чхнув — знов горить. Тут автобус спалахнув увесь. Пластик, поролон — горить швидко.
У палаючий салон забігав разів п'ять-шість. Хотів врятувати автобус. Вскочу — руками відірву поролон від мотора, щоб не так горіло, кину надвір. Поролон руки обпікає, а автобус далі горить. Як бак зірвався, там нічого вже робить було...
Біля нас зупинялися легкові машини. З водіїв ніхто не підійшов. Стояли метрів за двісті, дивилися. Валя, повар наш, бігала просила в них вогнегасники. Три спрацювало, а з «Москвича», ржавий, старий — ні. Викинув його, а водій забрав: «Хай для міліції буде».
Автобус згорів, як свічка. Хвилин за десять-п'ятнадцять. А з ним мої речі. Курточка — раз. Гроші — два. Всі документи — паспорт, воєнний квиток, права, документи на автобус— три. Курточку якраз купив за 650 гривень, у магазині в Чернігові. Возив дітей у музичну школу на виступ, був час. Документи прийдеться відновлювати. Вчора у паспортний стіл, сьогодні — у МРЕВ щодо прав. Плати, плати, плати.
— А скільки ж грошей згоріло?
— Чималенько, — зітхає чоловік. — На зуби. Більше трьох тисяч.
— Такий він відповідальний. Про ті гроші згадав у самий останній момент, — приєднується до розмови директор школи. — Він віз гроші у лікарню віддати. Перед цим якраз отримали получку. 20 квітня у нього день народження. Кажу: «Власенко, тобі 55 років, скільки ти будеш шамкать без зубів?»
Володимир Власенко
«Хай моляться Богу, що автобус їхав не з дітьми»
— У мене було погане передчуття. Напередодні щось снилося, — каже головний бухгалтер Віра Петрівна, яка їхала в автобусі. — Автобус тормознув, пішов дим. Полякались. Добре, що двері відкрилися. Ми кричали на водія, бо він ліз у салон. «Зараз бахне — і все!» Якби не солярка, а бензин, хто знає, що б було. Хлопці по мобілці викликали міліцію. Пожежники приїхали хвилин через 20. Та вже нічого було тушити. До Носівки і назад поїхали рейсовим. Туди й назад — 24 гривні. Тепер шукають винуватого. Та хай моляться Богу, що автобус їхав не з дітьми, не заклинило дверей.
— Дуже злякалася. Цілу ніч потім не спала. На другу ніч снилося, що боги з неба спускаються. І плакала, і молитви читала, які знала,— розповідає Любов Тугай, вона сиділа на передньому сидінні. — У той день автобус йшов, як завжди. Потихеньку, бо дорога з вибоїнами. Ні диму, ні запаху. Між Андріївкою та Носівкою різко тормознувся. Кажу: «Шо, так погано?»
Я плакала навзрид. Автобус ми плекали! Повз двір іде, я його чую по гулу. А тепер його нема. Автобуса ми ждали десятиліттями, ще тоді, як до нас по сорок дітей їздило з інших сіл.
— Люди не загинули, але загинув наш автобус, і для нас це трагедія, — каже Ніна Чорна.
Про причини
За словами водія, поломок у автобусі не було. Перед виїздом регулярно обдивлявся його. Директор школи каже, автобус своєчасно проходив техогляди, мінялося масло.
— Найвірогідніше — це недоробка Павловського заводу-виробника (Росія), — вважає водій автобуса. — Поролоном обтягнули весь моторний відсік. Не буду ж я зривати те, що завод зробив! Хіба він перший горить? Чув від експертів, які приїжджали у зв'язку з пожежею, що в Україні загорілося п'ять шкільних автобусів такої марки.
Мабуть, десь замикання сталося. Провід торкнувся, іскра пішла — і спалахнуло.
— Бачили в новинах, що горіли вже такі автобуси, — додає директор. — Нещодавно бачили, у Житомирській області такий же шкільний автобус згорів. Та ще й дітей віз. Мені ніхто ще нічого не говорив про причину пожежі. Знайдуть саму біднішу, незахищену людину. І на неї все звалять. А завод-виробник завжди правий.
Офіційна причина пожежі, за даними МНС, — коротке замикання електропроводки.
Хто конякою, хто велосипедом, хто рейсовим...
За словами директора школи, три учні їздили на автобусі з Адамівки (за сім кілометрів), два з Селища (за тринадцять), один з Ведмедівки (за шість). Найбільше дітей, восьмеро, треба підвозити з Роздольного (за 4 сім кілометрів). Там живуть і першо-, і третьокласники. І найменша дитина — майбутній першокласник, ще немає шести років.
Як тепер добираються в школу дітки? А хто як зможе...
— Учора дитя на два уроки запізнилося, — каже Оксана Луцько з Роздольного, мати 7-річної Катрусі.
8-річний Сергій Кошовий з цього ж села ходить у третій клас.
— До автобуса вже привикли. Погано без нього. А тепер же і платити треба за проїзд,— каже мати Сергія Алла Кошова. — Я сказала на зборах: «Велосипедом жодного разу моя дитина не поїде». їду сьогодні, чотири собаки назустріч мені по шляху. Буває, і по двадцять гуляє.
— У п'ятницю, після пожежі, сусід забрав сина конякою. У понеділок поїхав на рейсовому «Носівка-Держанівка» безплатно. Без десяти сім — хлопець біля магазину вже стоїть. Приїхав близько сьомої у школу. А заняття тільки на дев'ять, відчиняється ж школа о восьмій. Треба чекати.
У вівторок і четвер хвилин п'ятнадцять на десяту йде приватний рейсовий автобус «Чернігів-Мрин» за 3 гривні. Наш третьокласник дві гривні кладе. На перший урок дитина не встигає.
Є пільговий автобус «Носівка-Плоске». В 17 хвилин восьмої біля магазину. Але ходить тільки в середу і п'ятницю.
Владик Шеріпа, семикласник з Роздольного, каже:
— Поки буду їздити на велосипеді. Як і раніше. Без автобуса погано. Пам'ятаю, коли його не було, взимку на третій урок приїздив.
— З Ведмедівки та Адамівки автобусного сполучення, щоб довезти дітей в школу, немає, — каже директор.— Ці діти добираються велосипедами. На щастя, там старші дітки, десятий-одинадцятий класи. Зараз їм їздити можна. А взимку? Коли автобуса не було, і квартири тут дітям батьки винаймали.
— Як буде вирішуватися питання зі шкільним автобусом?
— Хто знає, — каже держанівський сільський голова Надія Трухан.— Будемо писати, щоб дали другий. Може, в облдержадміністрацію. Але хто нам його дасть? Ніхто.
— Автобус коштує 240-260 тисяч гривень, — сумно зітхає директор школи.
Обласне управління освіти і науки повідомило:
«На ваш запит від 12.04.2012 №39/зп щодо надання інформації про шкільні автобуси інформуємо, що Чернігівщина однією з перших в Україні у 2001 році започаткувала «Програму організації підвозу учнів сільської місцевості до місць навчання».
Необхідність розробки програми викликана адміністративно-територіальними . особливостями і демографічною ситуацією в області. Будучи другою за розмірами території, Чернігівщина має вдвічі меншу, ніж по Україні, щільність населення, велику кількість малочисельних населених пунктів та значні відстані між ними.
За державною програмою «Шкільний автобус» область отримала всього 43 транспортні одиниці.
У 2009-2010 роках за кошти Світового банку область отримала 15 шкільних автобусів.
За період дії обласної програми організації підвозу учнів сільської місцевості до місць навчання за кошти обласного бюджету придбано 87 автобусів, за кошти місцевих бюджетів — 8 автобусів. На сьогодні в області до місць навчання підвозиться 7226, або 99,3 відсотка сільських школярів, які того потребують.
Автобус АС-Р32053-073П25. що належав Держанівській ЗОШ І-ІІІ ступенів Носівського району, було отримано у 2010 році за обласною програмою «Шкільний автобус». Автобуси цієї марки отримали також відділи освіти Ічнянської. Семенівської та Шорської райдержадміністрацій.
При здійсненні закупівлі шкільних автобусів у 2012 році за рахунок державного та обласного бюджетів відділу освіти Носівської райдержадміністрації, по можливості, буде виділено автобус. Розподіл автобусів у районах є компетенцією відділів освіти райдержадміністрації.
За 2011-2012 роки інцидентів зі шкільними автобусами в Чернігівській області не виникало.
* * *
— А ви чули про пожежу шкільного автобуса під Носівкою? Не боїтеся, що подібне може статися і у вас?
— Про пожежу чув, читав в Інтернеті, — каже начальник відділу освіти Семенівської райдержадміністрації Сергій Гузоватий. — У нас за кожним автобусом, закріплений водій, тобто є відповідальний.
— Перевірите автобуси позапланово? У зв'язку з пожежею...
— Контроль за автобусами не послаблюватиметься. Вони регулярно раз на три місяці проходять техогляд. Звісно, бувають поломки. Але наші автобуси технічно справні.
Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №16 (1354)
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Житомира Новости Чернигова
19.04.2012 12:26