У Захара Водолазкіна не працюють ні руки, ні ноги. Він у депресії
У Захара Водолазкіна не працюють ні руки, ні ноги. Він у депресії
Захара витягли з води, дістали, винесли на берег. Він не дихав, серцебиття не прослуховувалося, голова була розбита. Доки робили штучне дихання і непрямий масаж серця, під'їхала «швидка». Його відвезли в реанімацію Чернігівської лікарні №3. Поставили страшний діагноз — травма хребта в шийному відділі спинного мозку. Тіло спаралізувало, руки і ноги стали нерухомі. Дихати самостійно без апарата теж не міг. Два місяці Захар провів у реанімації, і весь цей час його підтримувала медсестра, кохана дівчина Надя.
Лікування дороге. Допомоги Захару не було від кого чекати. Доля вже не вперше випробовувала хлопця. Коли йому було тринадцять, померли батьки. Обоє за один рік від саркоми легень. Доки вчився у школі, жив зі старшою сестрою. Потім приїхав з Донецька у Чернігів, вступив до юридичного коледжу Держдепартаменту з виконання покарань. Тоді ж почав займатися кікбоксингом. У 2008 році отримав лейтенантські погони. Трохи прослужив у Донецькій колонії, та служба не припала до душі, і він повернувся до Чернігова, влаштувався у приватну фірму.
Спорт не полишив. Став багаторазовим призером чемпіонатів України та відкритих міжнародних турнірів з кікбоксингу. Кандидат у майстри спорту, був чемпіоном збірної області. Займався у клубах «Бойові рукавички» та «Надія» Чернігівського обласного спортивного товариства «Колос».
Про горе Захара написала наша газета. Сотні небайдужих людей надсилали і приносили, хто скільки міг, на лікування Захара. Воно тривало. Після реанімації були ще чотири місяці в палаті неврологічного відділення обласної лікарні. Наступні чотири — в неврології міськлікарні №3. Незважаючи на старання медиків, хлопець не відчував тіла нижче грудної клітки і ліву руку зовсім, правою — лише дотик.
Лікарі сказали: «Забирайте додому, толку не буде». Сестра з Донецька забирати до себе Захара не поспішала. Бо батьківську квартиру давно продали, живе вона у свекрів. Надя наглядати за Захаром не могла, їй же треба і на роботу ходити. А Захару потрібен цілодобовий догляд: вмити, погодувати, поголити, туалет, підмити, перевернути і т.д. Найняти сиділку дорого.
У місцевий геріатричний пансіонат прийняти Захара не могли, бо немає чернігівської прописки. І його возили з лікарні у лікарню. Так він потрапив у неврологічне відділення Чернігівської міськлікарні №1. Лікарі констатували: у Захара настав функціональний перерив спинного мозку. Хлопець потребує постійного стороннього догляду. Покращити стан хворого може лише перебування у спеціалізованому санаторії у Саках (Крим).
—13 червня 2011 року на пожертви небайдужих людей Захара відправили у Саки, — розповідає Надія Колос, масажистка Чернігівської міської лікарні АРІ (вона опікувалася хлопцем, доки він лежав у тому закладі. — Авт.). — Та в санаторії Захару погіршало, на копчику відкрився свищ. Через це не можна було проводити фізпроцедури, і методи реабілітації стали протипоказані. Місяць він відмучився у санаторії. Потім приїхала сестра і забрала його в Донецьк, у лікарню. Йому зробили операцію — видалили свищ. І знову пішли місяці по лікарнях. Врешті-решт сестра таки забрала Захара до свекрів додому. Допомагає ще одна сестра. Я час від часу зідзвонююся з ним. Нічого втішного. Він навіть поїсти сам не може. Чутливість рук і ніг не повернулася. По голосу розумію: він у важкій депресії. Скоро два роки мине, як він мучиться.
— Надіє Михайлівно, а Надя, дівчина Захара?
— Працює у лікарні. Знайшла собі іншого хлопця, у них все гаразд. Інколи телефонує Захарові. її можна зрозуміти: ні фізично, ні фінансово, ні морально нести на собі такий тягар вона б не змогла.
P.S. Я зателефонувала Захару на мобільний, та слухавки ніхто не брав. Руками він не володіє, а поряд, певно, нікого не було. А може, номер незнайомий, тому і не брали...
gorod.cn.ua
Категорії: Новости Чернигова Новости Сак
23.03.2012 12:28