Велетенські кролі з Ніжина кидаються на ялинки
Микола Іванов із символом 2011 року
Маленькі — дружини, великі — чоловіка
— У нас зоопарк: сорок кролів, кури, дві собаки, чотири коти, — зустрічає Микола Кузьмич і проводить у сарай-крільчатник.
Починає по черзі витягувати кролів. Бере за загривок, підтримує за дупку.
— За вуха кроликів брати не можна. Кролик важкий. Порветься легенева діафрагма — загине. — Модель, ану давай,—дістає жирну самицю. — Красота, шерсть блищить.
Кріль дряпає.
— Нічого, мені звично. Кролики, як люди. У кожного свій характер.
— Вухаті. Добре чують?
— Так. Це бельгійський обер. Бувають чорні, білі, рудо-заячі, сіро-заячі та бурі, або кенгурові. Німці та австрійці шляхом селекції дали йому велику лапу і велике вухо. Це хлопчик, дев'ять місяців. Вагою вісім з половиною кілограмів. А ось простий фландер — пух інший. Ось новозеландці — білі, червоні, бурі. Білий карпатський паннон. Симпатяги!
Дружина каже: маленькі і «метелики» — це її кролики, а мої — великі.
З підігрівом
У крільчатнику все зроблено руками господаря. Клітки під номерами. Раніше Микола Кузьмич давав кролям імена. Та коли їх багато (влітку —100-120) — немає сенсу.
Двоярусні клітки з'єднані з дерев'яними ящиками. Там сидять кроленята. Народилися 18 грудня.
— Це маточні відділення з підігрівом. Гріє звичайна лампочка, ліхтар від світломузики. У людей взимку кролі замерзають: народжуються мокрими, 10-15 хвилин — і готово. А я їх грію в маточниках, тому окріл круглий рік.
Підігрів господар включає за день до окролу. Через два дні після — відключає.
У маточник залазить крільчиха. Годує кроленят раз на добу. Кроленята сидять у маточнику три тижні.
— Фландери плодовиті, як й інші кролі. Під самицями першого окролу залишаю 6-7 малят, другого-третього — 8-9. Не більше. Бо малята будуть слабкі.
На десять самиць два самці
Микола Кузьмич дістає журнал. У ньому веде облік: номер клітки, дата народження кроля, парування, окролу, щеплення (міксоматоз і ВГХК (вірусна геморагічна хвороба кролів) та інше.
— Веду селекцію. Підбираю пари, щоб кролик не втратив своїх якостей. Щоб залишилася довжина, ширина вуха, вага. Дивлюсь, щоб не було родинних парувань. Бо тоді кролики народжуються слабкі, можуть бути виродки.
На 10-15 самиць тримає двох самців різної крові.
— У знайомих кролеводів теж є по два-три самці. Обмінюємося, тому можемо не допускати споріднених зв'язків три-чотири роки.
Запліднювачів з ЄС ганяють, як авто
Раз на рік Микола Кузьмич закуповує п'яти-шести-місячного кролика-запліднювача на Західній Україні: в Ужгороді, Мукачевому, Бережанах, Івано-Франківську. Туди їх завозять з країн Європейського Союзу.
— Існує контрабанда. їм перекидають кроликів з-за кордону, від заводчиків. Хто живе поруч з кордоном, 5-кілометрову зону мають право перетинати без візи. Це перекупники. Купують кроля за 120-150 евро. До нас привозять — уже триста-триста п'ятдесят-чотириста. Ганяють нам кролів, як автомобілі з Німеччини.
Шафка з червоним хрестом
— Медикаменти, шприци, — показує аптечку.
Микола Кузьмич робить щеплення сам. Регулярно, двічі на рік. Малюків коле у сорок п'ять днів, через два місяці після цього робить ревакцинацію. Ліки купує у ветеринарній аптеці.
— Одне щеплення — гривня-гривня 20 копійок (ампули за 10-12 гривень вистачає на десять кролів).
Двічі-тричі на рік — виставка
На стіні у крільчатнику — медалі з виставок, дипломи.
— Ось із шостої всеукраїнської виставки «Барвистий світ». Друге місце, 2007 рік, — каже. Микола Кузьмич їздить на виставки в Миколаїв, Одесу, Полтаву, Харків, Тернопіль, Київ, Дніпропетровськ. Для виставки необхідне ветеринарне свідоцтво. Коштує 45 гривень. Кролів везе у фургончику. Ідуть одним з товаришем — так дешевше.
— На виставці плачу за машину, за в'їзд — 20 гривень. За кожного кролика — п'ять гривень. За одну клітку — 20 гривень, а їх треба п'ять.
На виставці продає двадцять-тридцять кроликів.
— Не встигаю вирощувати, — каже. — Раніше продавав хорошого кроля по дві з половиною-три тисячі гривень. Торік — по півтори. У цьому році ціна впала — 350 гривень. Зерно дороге, неврожай. Кроленя на базарі у Ніжині коштує 150-200 гривень. Дорослий — 500-700. Та я на базарі не продаю. Я не живу з кроликів. У мене це хобі. Працюю охоронцем, пенсію отримую.
Смачні?
— На смак м'ясо велетня звичайне. Б'ю на свята, дні народження. Сім'я в мене велика.
— Вирішили, кого на Новий рік з'їсти?
— Цей мені не потрібний. Сім кілограмів— не вдався. А цьому самиця відкусила при народженні вухо.
— Куди шкури?
— Забирають на базарі за безцінок — по 2-3 гривні. Нікому вони не треба.
— Як правильно забити кролика?
— Взяти за задні лапи. Ударом палиці по потилиці. Якщо кров з носа не йде — перерізаю носову перетинку. Це щоб обезкровити тушку.
На траві і буряках кролик не виросте
Микола Кузьмич витрушує клітки раз на місяць.
— Воду міняю щодня. Крільчихи, що багато п'ють, більш молочні, їх потомство швидше набирає вагу.
Годівниці зроблені з каналізаційної труби. Ось для зерна, для мішанки. Годівниця для сіна — відразу на дві клітки.
— Годую вранці і ввечері. Сіна даю вволю. Зерна — жменю (самицям, що годують, — дві-три).
Іванов починає готувати мішанку. Бере одну частину вареної картоплі, одну частину гарбуза, п'ять частин буряків. Додає моркву, капусту. Все миє. Вмикає м'ясорубку. Меле. Картоплю ріже шматками. Додає ялинкову глицю.
— Вистрибнув кріль з клітки — і до ялинки кинувся, їсти. Я побачив. Став добавляти — вітаміни. І цибулину кидаю.
У мішанку додає комбікорм (4 відра вівса, відро макухи, відро кукурудзи, два відра ячменю). Робить його самостійно на саморобному млині. Заводський дорогий — 1 гривня 80 копійок за кіло.
У комбікорм додає три чайні ложки солі, п'ять чайних ложок м'ясо-кісткового борошна для поповнення кальцію (пакет 7-8 гривень у ветаптеках) і дві чайні ложки біоміцину. Він — стимулятор росту і профілактика захворювань коксодіозу (глисти).
— Люди жаліються: у кролів здуває животи, до трьох місяців помирають. Я вирішую цю проблему — в їжу добавляю біоміцин.
На два відра мішанки — два кілограми комбікорму.
— Ящик комбікорму намелю (мішок) — на місяць вистачає. Більше не роблю: як довго зберігаєш — гірчить.
Кожному кролю по черпаку. Самців сильно не годую: дуже важкі — малоактивні.
З вухатими все життя
Микола Іванов військовий, був навіть в Афганістані. Почав займатися кролями з восьми років. Тримав «простачків», радянських шиншил, каліфорнійських, метеликів, сірих велетнів.
Першого фландера завів у 1998 році, як пішов на пенсію.
— Познайомився з Михайлом Близнюком. Він теж з Ніжина. Розводити фландерів — його порада. Купив у товариша самку і самця по сто доларів. Дружина сказала: порося коштує менше! — сміється.
Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №52 (1286)
Джерело: gorod.cn.ua
Категорії: Новости Полтавы Новости Ужгорода Новости Чернигова Новости Мукачево
31.12.2010 13:24